розбріхувати

Значення в інших словниках

1. розбріхувати — розбрі́хувати дієслово недоконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
2. розбріхувати — -ую, -уєш, недок., розбрехати, -ешу, -ешеш, док., фам. Розголошувати те, що слід тримати в таємниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбріхувати — РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИ розм., РОЗЛЯ́ПАТИ розм., ВИ́ЛЯПАТИ розм., РОЗПЛЕСКА́ТИ розм., РОЗКЛЕПА́ТИ розм., РОЗТРІПА́ТИ розм., РОЗДЗВОНИ́ТИ розм., РОЗПАТЯ́КАТИ розм., РОЗМОЛО́ТИ розм., РОЗБАЗІ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
4. розбріхувати — Розбрі́хувати, -брі́хую, -брі́хуєш; розбреха́ти, -брешу́, -бре́шеш, -бре́шуть; розбреши́, -ші́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розбріхувати — РОЗБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., фам. Розголошувати те, що слід тримати в таємниці. [Гострохвостий(тихо):] Чи не бісові п’яні міщанки! Певно, вже котрась забігала сюди і все дочиста розбрехала (Н.-Лев., II, 1956, 518). Словник української мови в 11 томах
6. розбріхувати — Розбріхувати, -хую, -єш сов. в. розбреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Разбалтывать, разболтать, разносить, разнести (сплетни). Жінки дуже нетерплячі, — зараз розбрешуть, як тільки що почують. Рудч. Ск. І. 188. Словник української мови Грінченка