розведений

РОЗВЕ́ДЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розвести́.

– Ви незабаром скажете, що світ, цей прекрасний, чудовий світ... – тут справник простяг руки вгору і так патетично трусонув широко розведеними долонями, що всі його качки затряслись круг пояса (О. Довженко);

Кавалькада повільно спустилася до переправи і потрапила в непрохідну гущавину людей та возів біля розведеного на ніч моста (З. Тулуб);

Продавала [жінка] молоко, розведене водою, і грошей наторгувала (Панас Мирний);

У діжі .. було більше як до половини синьої, густо на олії розведеної фарби (І. Франко);

Петро Лукич поклав мокрі весла біля розведеного кимсь багаття (з газ.);

// у знач. прикм.

Серед дуже скромних страв стала гранчаста пляшка з розведеним спиртом (Д. Бедзик);

Марко потяг до себе горщик, відпив кілька ковтків, гидливо заплювався на всі боки .. – Крейда розведена (Григорій Тютюнник);

// розве́дено, безос. пред.

Я звалив його і почав дубасити, по чому влучав, кулаками. Ледве нас розведено (Б. Грінченко).

2. у знач. прикм., розм. Який розвівся, розлучився (про чоловіка або жінку).

Кожен раз, коли домашні клопоти потребували його уваги та забирали в нього час, Джіафер думав про свою розведену жінку, хоч не жалкував, що так сталося (М. Коцюбинський).