розвиднятися

РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, я́ється, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗВИ́ДНІТИСЯ, іється і РОЗВИ́ДНИТИСЯ, иться, док.

1. безос. Наставати, наближатися (про світанок); світати.

Уже розвиднялось, як він вернувся додому (Панас Мирний);

Розвиднювалося дуже помалу і пізно (І. Франко);

Розвиднюється. Тихо проминає у паморозі маковичка церкви (Л. Костенко);

Місяць утік, небо посіріло, а коли зовсім розвиднілось, вітер стомився, і вогонь .. став погасати (В. Винниченко);

Вже зовсім розвиднілось. І сьогодні стояв туманний ранок (М. Хвильовий);

Скоро розвиднилось, Яким пішов до сусіда прохати коней (М. Коцюбинський);

// Розсіюватися, зникати (про темряву); світлішати.

Вже надворі стало розвиднятись (І. Нечуй-Левицький);

Сліпучо спалахнули смолянисті скіпки. В хаті розвиднілось (Ю. Збанацький);

Коропов погасив світло – у вікнах вже добре розвиднілось (В. Земляк);

Це лише вночі все видається страшним, трагічним. А розвидниться – самий дріб'язок, не вартий уваги (В. Дрозд).

2. Ставати світлішим, яснішим, краще видним.

Наступної хвилини небо розвидняється, сонце блищить крізь прорвану хмару, і ніби й не було зовсім дощу (Ю. Яновський);

Сонце вже зійшло, і околиця розвиднілася, заносилося на ясний, погожий день (О. Маковей);

Аж ліси розвиднілись потрошку, Рибальська сіть і кладка в одну дошку (Л. Костенко);

– Почекай трохи! нехай гаразд розвидниться ніч (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Його насуплене жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались (І. Нечуй-Левицький).

3. кому, перен. Ставати ясним, зрозумілим комусь.

– Я ще раз прошу вас, Катерино Карпівно, не зустрічаймося і не заговорюймо одне до одного, поки нам обом усе розвидниться (В. Кучер);

// перев. безос.

Настя продовжувала ходити до лікнепу. Все більше їй давалася та наука, все більше їй розвиднялося і все принаднішим ставав той чарівний світ, у який вона вступила (В. Речмедін);

Молодикові розвиднилося в одну мить, він спалахнув докінчика носа й панічно чкурнув за двері (Ю. Мушкетик);

// безос. Ставати краще, легше (про поліпшення самопочуття, настрою і т. ін.).

Невважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось (М. Коцюбинський);

Поділившись з Мотею своєю таємницею, вона ніби камінь з душі звалила, їй якось немов аж розвиднілося (В. Козаченко).

◇ (1) А там хоч [і] не розвидня́йсь! – уживається для вираження повної байдужості до висловленого, здійсненого і т. ін.

Його підняли на сміх: – Фальшивомонетчик! В кутузку його. – Ну, як хочете, – образився Кулик, під загальний регіт сходячи з ґанку. – Моє таке: прокукурікав, а там хоч не розвидняйсь! (О. Гончар);

Розви́днилися о́чі див. о́ко¹;

(2) Розви́днітися (розви́днитися) в голові́ (в оча́х) у кого, кому – хто-небудь став правильно, краще розуміти, усвідомлювати щось.

В голові у Соломії розвиднілось. Жах її щез без сліду. Вона знала, що робити (М. Коцюбинський);

Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом. Розвиднілося трохи і Веризі в голові (П. Панч);

Так от, щоб нам хоч трохи розвиднилось в очах, земство прислало дуже вченого чоловіка, пана Тугаєвича. Послухайте його і на вус намотайте, що воно, як, чому і до чого (М. Стельмах).