розвинений
РОЗВИ́НЕНИЙ, РОЗВИ́НУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розви́нути.
Будь молодий, золотий, опромінений. Сяй, ніби прапор на сонці розвинений. Щастя свого не губи (М. Вороний);
Натхнення – це той же талант, розвинутий трудом, розцвічений життям народу (А. Малишко);
Євгеній, у котрого слух був надзвичайно сильно розвинений, чув серед тиші кожде [кожне] слово (І. Франко);
Мовлення нашого сучасника насичене термінологією, бо він – людина ділова, різнобічно розвинена, творча (з наук.-попул. літ.);
У нього, мов у звіра, був розвинутий витончений інстинкт, і примхам його вірив Бараболя не менше, аніж строгим фактам (М. Стельмах);
Гризучі верхні щелепи у бджоли добре розвинуті. Ними вона, коли будує комірки, розминає й обробляє віск, а сідаючи на квітку, знімає пилок з тичинок (з навч. літ.).
2. у знач. прикм., перен. Який досяг розумової, духовної зрілості, став розумово, духовно вищим (про людину).
– Вона була дівчина на свій вік розумово незвичайно розвинена, повна імпульсів і жадоби до науки й діла (О. Кобилянська);
На свій вік я видававсь усім занадто поважним і розвиненим (М. Коцюбинський);
Інтелектуально я досить розвинена людина, фізично мене вважають красунею, на моїм боці і молодість (М. Хвильовий).
3. у знач. прикм., перен. Який став кращим, досконалішим, піднявся на вищий щабель, досяг високого рівня у чомусь.
Теорія “неперекладності”, давно відкинута у нас, ще де-не-де у вжитку. Особливо сильна вона тоді, коли йдеться про розвиненіші й не так розвинені мови (М. Рильський);
Ядром значення слова в його розвиненому вигляді є поняття (з наук. літ.);
Як свідчить світова статистика, середня тривалість життя жінок на 3,6 року більша, ніж у чоловіків. Особливо велика ця різниця в розвинутих країнах (з наук.-попул. літ.).
4. у знач. прикм. Який виріс, укорінився, зміцнів.
Численні досліди, проведені академіком Кириченком, свідчать про те, що насіння, одержане від рослин з добре розвиненою кореневою системою, зберігає цю якість і в потомстві. Воно, як правило, дає вищий урожай (з наук.-попул. літ.).
5. у знач. прикм. Який досяг фізичної зрілості.
Це ж була дійсно “нормальна”, “здорова” людина: всі члени були пропорціонально розвинені (Г. Хоткевич);
У Романа було красиве тіло, розвинуте, біле, м'язисте, значно молодше за його порізане .. зморшками обличчя (О. Гончар);
Розвинуті тварини виявляють у фазі швидкого сну функціональну регресію, чим нагадують плазунів та земноводних (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- розвинений — розви́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розвинений — [розвинеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- розвинений — розвинутий, -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розвинути. || розвинено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен. Який досяг розумової, духовної зрілості, став розумово, духовно вищим. 3》 у знач. прикм., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвинений — КУЛЬТУ́РНИЙ (який досяг високого рівня розвитку у виробничому, суспільному й духовному житті), ЦИВІЛІЗО́ВАНИЙ, РОЗВИ́НЕНИЙ (РОЗВИ́НУТИЙ). Служба ледве-ледве дає шматок хліба, а література!.. Соромно навіть признатися представникові культурної нації (М. Словник синонімів української мови
- розвинений — Розви́нений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розвинений — РОЗВИ́НЕНИЙ, РОЗВИ́НУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розви́нути. Будь молодий, золотий, опромінений. Сяй, ніби прапор на сонці розвинений. Щастя свого не губи (Вороний, Вибр. Словник української мови в 11 томах