1. Словник української мови у 20 томах

розвідувач

РОЗВІ́ДУВАЧ, а, ч.

Те саме, що розві́дник.

– Ну, а як у вас із шляхтою? – спитав він по хвилі, зважуючи кожне цехмістрове слово, як відомості розвідувача перед боєм (З. Тулуб);

Повітряні розвідувачі шукали ворога (М. Трублаїні);

В землі діють природні електромагнітні явища, і розвідувачеві легко помилитись (з наук.-попул. літ.);

Панкратов знав, що ідея .. розвідувальної мандрівки в тайгу має реальний ґрунт, знав він, що не один з цих молодих робітників охоче б пристав на пропозицію записати його до складу розвідувачів (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвідувач — розві́дувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розвідувач — -а, ч. Те саме, що розвідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвідувач — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
  4. розвідувач — РОЗВІ́ДУВАЧ, а, ч. Те саме, що розві́дник. — Ну, а як у вас із шляхтою? — спитав він по хвилі, зважуючи кожне цехмістрове слово, як відомості розвідувача перед боєм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 173); Повітряні розвідувачі шукали ворога (Трубл. Словник української мови в 11 томах