розв'язувати

РОЗВ'Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВ'ЯЗА́ТИ, в'яжу́, в'я́жеш, док., що.

1. Розпускати, роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного.

Подає [Поліксена] гребінець Кассандрі, тая бере слухняно, починає розв'язувати стрічки (Леся Українка);

Січовик розв'язав мотузок, засунув руку в торбу (О. Стороженко);

Жінка нащось розв'язала косинку, спустила її на плечі і, струснувши чорним волоссям, рушила з місця (М. Коцюбинський);

Уляна так змерзла, що не могла розв'язати шалі, і Орися допомагала розмотувати (Григорій Тютюнник);

// також кого. Звільняти кого-, що-небудь від мотузки, шпагату, зав'язки і т. ін.

Стражники похапцем розв'язували бранцям руки й ноги (Ю. Смолич);

Порицький помалу розв'язав книжку, звинув у каблучку шнурочок (Леся Українка);

Янкель, зблідлий і тремтячий, розв'язав свій шкіряний гаман і висипав золото в руки гайдукові (О. Довженко);

Давид розв'язав мішка Тихонового – пшениця (А. Головко);

Розв'язали бандитів.

2. Знаходити відповідь на поставлену умову (в завданні з математики, фізики, хімії і т. ін.).

[Баклажаненко:] Я в душі розв'язую інтеграли, хоч ми їх ще й не проходили (І. Микитенко);

Олена Пилипівна подивилася суворо і суворо сказала: – Сідай швидше, Татарська, переписуй приклади й розв'язуй (О. Іваненко);

Марійка розв'язала задачу талановито, не так, як усі (О. Донченко);

// Розгадувати що-небудь (кросворд, ребус, загадку і т. ін.).

Люба сиділа біля столу і розв'язувала кросворда (В. Собко);

* Образно. Хто жизні [життя] темну загадку розв'яже? Хто людський дух розложить [розкладе] на частки і повість кождої [кожної] частинки скаже? (І. Франко);

// рідко. Певним чином інтерпретувати виставу (театральну, циркову); оригінально розкривати яку-небудь тему (в літературі, мистецтві і т. ін.).

І от, саме у вигляді старовинної ярмаркової вистави розв'язав її [виставу “Доктор Фауст”] Ян Малік (з наук. літ.).

3. перен. Вирішувати щось (питання, проблему, справу і т. ін.).

Ми почали міркувати про з'єднання обох наших загонів, тільки не знали, як розв'язати .. справи (Ю. Яновський).

◇ (1) Розв'яза́ти / розв'я́зувати ру́ки кому, чиї:

а) звільняти від родинних обов'язків. І порадила тоді подруга моя .. віддати його.

Його [хлопчика] до неї в дитячий будинок. Не знала я, що інше замислено: аби розв'язати мої дівочі руки (В. Логвиненко);

б) звільняти від обмежень, проблем і т. ін.; давати можливість діяти вільно, на власний розсуд.

Сміливо відривайся від берега, заглиблюйся в ліс, виходь на оцю дамбу.. Тоді ти одразу відчуєш себе вільніше, розв'яжеш собі руки для маневру (О. Гончар);

Обручов боявся відступити від букви закону. – Ну, гаразд. Пишіть резолюцію: “На розгляд бригадного генерала Федяєва”. Цим самим ви знімете з себе будь-яку відповідальність, а мені розв'яжете руки, – сказав, нарешті, Федяєв (З. Тулуб);

(2) Розв'яза́ти / розв'я́зувати язи́к (язика́, ро́та, мо́ву і т. ін.):

а) почати говорити після мовчання.

Я уперто мовчав і не хотів ні співати, ні казати вірші. Всі присутні ласкаво заохочували мене розв'язати язика (Думки про театр);

Насилу розв'язав [Василь] рота! Не велика розмова та велика втіха (М. Кропивницький);

б) почати давати якісь свідчення, зізнаватися в чомусь, розголошувати таємниці.

– Умова така: я розв'яжу тобі руки, а ти – свого язика розв'яжеш (В. Поліщук);

– Я знала, що моє тіло, моя ласка розв'яже вам язик, і .. до осені ви будете сидіти у підвалі (М. Хвильовий);

Так гомонить [отаман]. Думаю – от коли язика старому розв'язало. Ну, прийшов нам край. Потім почоломкався він з сусідом, і ми за ним (М. Грушевський);

в) спонукати до невимушеної розмови, бесіди.

Гульня розв'язала язики, розбуркала зомлілі, пригнічені душі (Панас Мирний);

Перерва, на якій учасники засідань звичайно відпочивають від часу суперечок, на цей раз ще більше розв'язала язики (С. Добровольський);

Нічна пізня доба, чарка горілки – розгортують душу, розв'язують мову (І. Нечуй-Левицький);

Порозв'я́зувати язики́ (про всіх або багатьох).

Горілка порозв'язувала язики. Той журиться вголос.. Той розказує про зрадливу дівчину (Панас Мирний);

г) багато, без міри говорити.

Що тільки не говорив йому той пронира!.. Мабуть, сп'яна розв'язав свій язик (І. Цюпа);

Ах ноче! Вибач, що так охоче Я розв'язав свого язика! Це вже звичка в мене така – Поговорити! (Є. Плужник);

Порозв'я́зувати язики́ (про всіх або багатьох).

Дисципліна в усьому була!.. А зараз порозв'язували язики! Мелють таке, за що раніш давно б уже на соловецьких випасах білих ведмедів пасли (О. Гончар);

ґ) (кому) дати можливість кому-небудь вільно висловлювати свою думку.

– Ми, інтелігенти, повинні вказати народові законні форми, розв'язати йому язик і старатися пізнати його потреби (І. Франко);

(3) Розв'яза́ти світ кому:

а) звільнити від шлюбних обов'язків.

– Забудьте усе і не споминайте... я вам розв'язала світ... Ви знайдете своє щастя... а я... (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Параска:] А коли я вже тебе здихаюсь, руда сатана! Коли вже ти мені світ розв'яжеш! (М. Куліш);

б) (зі сл. собі.) позбутися душевних мук, переживань, стати щасливим.

– Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів. – Ох, не для мене то, Вусте. Багато на душу взяла. – Не все ще пропало, Ганно. Ще не пізно світ собі розв'язати (О. Гончар);

в) визволити з неволі.

[Оля:] Але перш ніж його [Т. Г. Шевченка] вчити, треба було розв'язати йому світ. Треба було викупити його од пана на волю (С. Васильченко).

(4) Розв'я́зувати / розв'яза́ти війну́ – розпочинати воєнні дії.

Війна, яку розв'язав німецький фашизм, була для всього народу суворим і грізним випробуванням (І. Цюпа).

◇ (5) Розв'я́зувати / розв'яза́ти ву́зол (ву́злики) – вирішувати, розплутувати складне, заплутане питання, проблему.

Часом мені аж в голові крутилося, коли про те думав: щось тут було не те, щось затаєне. Зрештою, того другого вузла я й не збирався розв'язувати, досить і цього, який скрутив мене тут (Валерій Шевчук);

Вона хотіла виїхати таємно від нього, порвати все одним махом, в одну мить розв'язати той тугий .. вузол (Ю. Збанацький);

– Не знаю... Може, ти й правильно робиш. – Напевне правильно. – Тільки щось надто швидко. Ніби в кіно, коли до кінця лишилося хвилини три і всі вузлики розв'язати треба (В. Собко);

(6) Розв'я́зувати / розв'яза́ти капшу́к – щедро платити, не скупитися на гроші; заплатити.

Син у неї – мов той панич, чистий да митий, мов огірок. І хата, кажуть, у неї, як віночок. То й певен був окружний, що вона зараз капшук розв'яже (П. Куліш);

(7) Розв'я́зувати / розв'яза́ти о́чі кому – допомагати правильно зрозуміти справжній стан чого-небудь.

Він збудив мою приспану свідомість, він розкрив мені очі на багато таких речей, які мені до того здавалися непорушними істинами (П. Колесник);

Розпуска́ти (розв'я́зувати) / розпусти́ти (розв'яза́ти) гу́би (губу́) див. розпуска́ти.