розв'язувати

розв'я́зувати

-ую, -уєш, недок., розв'язати, -в'яжу, -в'яжеш, док., перех.

1》 Розпускати, роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного.

|| Звільняти кого-, що-небудь від мотузки, шпагату, зав'язки і т. ін.

Розв'язувати руки кому, чиї — а) звільняти від родинних обов'язків; б) звільняти кого-небудь від будь-яких обмежень, давати можливість діяти вільно, жити за власним розсудом.

Розв'язувати світ (пута) кому — а) звільняти від шлюбних обов'язків; б) робити щасливим, позбавляти душевних мук; в) (заст.) звільняти від кріпацтва.

Розв'язати язик — а) привести до невимушеної розмови; б) силою змусити кого-небудь заговорити, виказати таємницю; в) почати говорити після мовчання.

2》 Знаходити відповідь на поставлену умову (в завданні з математики, фізики, хімії і т. ін.).

|| Розгадувати що-небудь (кросворд, ребус, загадку і т. ін.).

|| рідко. Певним чином інтерпретувати виставу (театральну, циркову); оригінально розкривати яку-небудь тему (в літературі, мистецтві і т. ін.).

3》 перен. Вирішувати щось (питання, проблему, справу і т. ін.). Розв'язувати війну.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розв'язувати — (знаходити відповідь на поставлену умову) вирішувати, рішати. Словник синонімів Полюги
  2. розв'язувати — розв'я́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. розв'язувати — (задачу) вирішувати, (загадку) розгадувати, відгадувати; (війну) розпочинати; п! РОЗМОТУВАТИ; дк. РОЗВ'ЯЗАТИ, розмотузувати, (супоню) розсупонити Словник синонімів Караванського
  4. розв'язувати — РОЗВ'Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВ'ЯЗА́ТИ, в'яжу́, в'я́жеш, док., що. 1. Розпускати, роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного. Подає [Поліксена] гребінець Кассандрі, тая бере слухняно, починає розв'язувати стрічки (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. розв'язувати — ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови