розганятися
РОЗГАНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і РОЗГО́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок., РОЗІГНА́ТИСЯ, розжену́ся, розжене́шся, док.
1. Рухатися, поступово збільшуючи швидкість.
– Ото Ай-Петрі?! Високо, по-вашому? Та розженусь добре – і там!.. Можете не розгонитись: повірте краще, що не близько... (Остап Вишня);
Розігнався мій кінь піді мною (П. Чубинський);
Добре було б, розігнавшись звідси, з головою шубовснути просто туди, в річку (О. Гончар);
Мати .. притулила Олю до себе і так тримала її, прислухаючись. Хтось наче тупцював над ними: то розженеться дрібним кроком, то зупиниться (Л. Юхвід);
// тільки док., до кого, куди, розм. Поспішити, кинутися до когось, кудись.
Пройшлась Оленка по хаті, пройшлась по садочку, .. розігналась до дядька Василя борозенькою [борозенкою] через грядки (А. Тесленко);
– Ви куди оце розігналися? – спитала Женя (С. Васильченко);
// з інфін., розм. Поспішати щось робити.
Чи можна розганятись говорити з такою жінкою і в такій справі, не розуміючи як слід її мови? (Іван Ле);
Бери, купуй, коли є за що! Одначе не дуже розгонився купувати заробітчанський люд (О. Гончар).
2. тільки 3 ос., перен. Поширюватися на велику площу або простягатися на велику відстань.
Старіла верба, а завод розганявся од неї по великому майдану, зростали домни, побігли заводські паровозики (Ю. Яновський);
Степ! Неозорий, несходимий степ! Розігнався ти голубими просторами з півночі на південь, докотився пшеничним прибоєм до синього моря (О. Донченко).
3. розм. Починати що-небудь робити з надмірно великим розмахом.
При сівбі, коли збільшували площу, розігналися широко, з жнивами впоралися пізно (Л. Смілянський);
// Надто далеко заходити в якійсь справі або в оцінці чого-небудь.
[Лихвар:] Ті християни всі вороги добробуту й держави і не повинен би закон давати їм права оборони. [1-й дідич:] Се ти вже щось занадто розігнався, добродію... (Леся Українка).
4. тільки недок. Пас. до розганя́ти, розго́нити.
В ньому [двигуні] тяга створюється при витіканні спрямованого потоку заряджених частинок – іонів, що розганяються електромагнітними силами (з наук.-попул. літ.).
◇ (1) Не розжене́шся перев. на чому – неможливо що-небудь зробити, вдіяти за наявних обставин, умов.
На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш, і зашморгнуть вони тебе, що й землиці тій не рад (І. Цюпа).
Значення в інших словниках
- розганятися — розганя́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розганятися — -яюся, -яєшся і розгонитися, -нюся, -нишся, недок., розігнатися, розженуся, розженешся, док. 1》 Рухатися, поступово збільшуючи швидкість. || тільки док., до кого, куди, розм. Поспішити, кинутися до кого-небудь, кудись. || з інфін., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розганятися — Я'юсь, -яєшся, недок., розігнатися, -женусь, -єшся, док. Безпідставно очікувати на щось, будувати ефемерні плани, прискорювати події. Е-е, заспокойся, а то розігнався галопом. Як кажуть, хочеш насмішити бога, розкажи йому про свої плани. Словник сучасного українського сленгу
- розганятися — РОЗБІ́ГТИСЯ (почати бігти, поступово набираючи швидкість), РОЗІГНА́ТИСЯ. — Недок.: розбіга́тися, розганя́тися. От і почали вони битися — аж земля гуде. Словник синонімів української мови
- розганятися — РОЗГАНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і РОЗГО́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок., РОЗІГНА́ТИСЯ, розжену́ся, розжене́шся, док. 1. Рухатися, поступово збільшуючи швидкість. — Ото Ай-Петрі?! Високо, по-вашому? Та розженусь добре — і там!.. Словник української мови в 11 томах