розганятися

РОЗГАНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і РОЗГО́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок., РОЗІГНА́ТИСЯ, розжену́ся, розжене́шся, док.

1. Рухатися, поступово збільшуючи швидкість.

— Ото Ай-Петрі?! Високо, по-вашому? Та розженусь добре — і там!.. Можете не розгонитись: повірте краще, що не близько… (Вишня, І, 1956, 167);

Розігнався мій кінь піді мною (Чуб., V, 1874, 259);

Добре було б, розігнавшись звідси, з головою шубовснути просто туди, в річку (Гончар, II, 1959, 239);

Мати.. притулила Олю до себе і так тримала її, прислухаючись. Хтось наче тупцював над ними: то розженеться дрібним кроком, то зупиниться (Юхвід, Оля, 1959, 92);

// тільки док., до кого, куди, розм. Поспішити, кинутися до кого-небудь, кудись.

Пройшлась Оленка по хаті, пройшлась по садочку,.. розігналась до дядька Василя борозенькою [борозенкою] через грядки (Тесл., З книги життя, 1949, 117);

— Ви куди оце розігналися? — спитала Женя (Вас., І, 1959, 192);

// з інфін., розм. Поспішати що-небудь зробити.

Чи можна розганятись говорити з такою жінкою і в такій справі, не розуміючи як слід її мови? (Ле, Міжгір’я, 1953, 64);

Бери, купуй, коли є за що! Одначе не дуже розгонився купувати заробітчанський люд (Гончар, І, 1959, 38).

2. тільки 3 ос., перен. Поширюватися на велику площу або простягатися на велику відстань.

Старіла верба, а завод розганявся од неї по великому майдану, зростали домни, побігли заводські паровозики (Ю. Янов., І, 1958, 328);

Степ! Неозорий, несходимий степ! Розігнався ти голубими просторами з півночі на південь, докотився пшеничним прибоєм до синього моря (Донч., IV, 1957, 286).

3. розм. Починати що-небудь робити з надмірно великим розмахом.

При сівбі, коли збільшували площу, розігналися широко, з жнивами впоралися пізно (Сміл., Зустрічі, 1936, 225);

// Надто далеко заходити в якійсь справі або в оцінці чого-небудь.

[Лихвар:] Ті християни всі вороги добробуту й держави і не повинен би закон давати їм права оборони. [1-й дідич:] Се ти вже щось занадто розігнався, добродію… (Л. Укр., II, 1951, 513);

— Хомо Гнатовичу, — почув він докірливий голос Єфима. — Дуже ти розігнався широко… ну, нехай би пудів півсотні. А то — на тобі (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 349).

Не розжене́шся на чому, на що — неможливо що-небудь зробити, вдіяти за існуючих обставин.

На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш, і зашморгнуть вони тебе, що й землиці тій не рад (Цюпа, Назустріч.., 1958, 150).

4. тільки недок. Пас. до розганя́ти, розго́нити.

В ньому [двигуні] тяга створюється при випіканні спрямованого потоку заряджених частинок — іонів, що розганяються електромагнітними силами (Наука.., 1, 1959, 18).