розглядатися

РОЗГЛЯДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗГЛЯ́ДІТИСЯ, діал. РОЗГЛЕ́ДІТИСЯ, джуся, дишся і РОЗГЛЯ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Роздивлятися навколо.

Саме розвиднювалось. Микула розглядався довкола і не зовсім пізнавав місце (О. Маковей);

Знов прислухався [хлопець], а тоді помалу рушив хлібами, сторожко поводячи головою та розглядаючись – де це він? (А. Головко);

Не встигла Савета як слід розглядітись, збоку, ніби в одній із стін, почувся шерхіт, потім – легкі кроки (В. Бабляк);

Опинившися відтак уже десь високо на горі і глибоко в лісі, станеш, розглянешся – і слухаєш (О. Кобилянська);

Магда осталась при дверях, Марія біля неї. Розглянулись, насторожились (С. Тудор);

// Дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, оглядати когось, щось.

З ласки знайомих здобула [пані] собі пропуск у тюрму і пішла, узявши з собою щось їстівного на гостинець .. На приноси [Тодоська] й не розглядалася (Дніпрова Чайка);

Сидячи тут [у Відні], поки робиться моє діло, розглядаюсь я собі на тую “Європу” та європейців (Леся Українка);

Старшина безпорадно розглядався на людей (П. Панч);

// рідко. Розбиратися в чому-небудь.

Тепер, коли несподівана поміч дала їм спроможність хоч на кілька день позбутись гірких клопіт [клопотів] про шматок хліба, вони з цікавістю розглядались в свому [своєму] лихові (М. Коцюбинський).

2. тільки недок. Пас. до розгляда́ти 3, 4.

Він коротко попередив, що розглядатимуться питання дуже великої ваги (Ю. Шовкопляс).