розгороджувати

РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що.

1. Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін.

– Татарове дорогу перегородили, – глянув Кирило на Данила. – Перегородили, та ми розгородимо (А. Хижняк);

// Ламати, руйнувати те, чим загороджено що-небудь.

Коли обгородивсь, так нам його не розгороджувать уже (Сл. Б. Грінченка);

Долинчани рушили розгороджувати хутірський тюремний тин (О. Ковінька).

2. що. Перегороджувати, розділяти що-небудь чимсь.

Оба [обидва] противники не згодилися на одно: спільним коштом розгородити свої частки високим парканом (І. Франко);

Після вечері простору залу їдальні розгородили столами надвоє (Ю. Шовкопляс);

// кого, що, перен. Розмежовувати, роз'єднувати кого-, що-небудь.

[Петро:] Порозгороджувалися люди не то що самі поміж собою, а й роботу розгородили: то – чорна, а то – біла, – благородна б то (Панас Мирний);

– Безглузді язики силкуються розгородити нас тернами всяких поговорів (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me