1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розгороджувати

розгоро́джувати

-ую, -уєш, недок., розгородити, -роджу, -родиш, док., перех.

1》 Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін.

|| Ламати, руйнувати те, чим загороджено що-небудь.

2》 Перегороджувати, розділяти що-небудь чимсь.

|| перен. Розмежовувати, роз'єднувати кого-, що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгороджувати — розгоро́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розгороджувати — РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що. 1. Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін. – Татарове дорогу перегородили, – глянув Кирило на Данила. – Перегородили, та ми розгородимо (А. Словник української мови у 20 томах
  3. розгороджувати — ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ чим (розділяючи на частини приміщення, простір), РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕПИНА́ТИ (перев. тканиною); ПЕРЕТИНА́ТИ (річку, канал і т. ін. — штучними спорудами). — Док. Словник синонімів української мови
  4. розгороджувати — Розгоро́джувати, -джую, -джуєш; розгороди́ти, -роджу́, -ро́диш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розгороджувати — РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін. — Татарове дорогу перегородили,— глянув Кирило на Данила. — Перегородили, та ми розгородимо (Хижняк... Словник української мови в 11 томах