1. Словник української мови у 20 томах

розгромлений

РОЗГРО́МЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розгроми́ти.

Містечко розгромлене, перетворене в пустку (О. Гончар);

Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпро величезні гітлерівські полчища (О. Довженко);

// розгро́млено, безос. пред.

Приміщення комітету розгромлено. Але сам комітет – живий! Діє! (А. Головко);

Бої під Києвом у липні – вересні 1941 року на 83 дні прикували великі сили німецької армії. Було розгромлено 10 добірних кадрових дивізій фашистів (з газ.).

2. у знач. прикм. Який зазнав поразки, потерпів під розгрому.

Розгромлені лицарі зійшлися .. в лісі коло Ведмедевої гаври і почали пригадувати, які-то страховища перетерпіли вони в тій війні (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгромлений — розгро́млений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розгромлений — див. переможений Словник синонімів Вусика
  3. розгромлений — [розгромлеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. розгромлений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгромити. || розгромлено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Який зазнав поразки, розгрому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розгромлений — РОЗГРО́МЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгроми́ти. Містечко розгромлене, перетворене в пустку (Гончар, III, 1959, 65); «Правда» розгорнула широку нелегальну організаційну роботу. Словник української мови в 11 томах