1. Словник української мови у 20 томах

розгрішення

РОЗГРІ́ШЕННЯ, я, с., заст., рідко.

Дія за знач. розгріша́ти.

Яка сповідь, таке й розгрішення (Номис);

– Візьми мене до себе у невільниці, але не залишай мерця без розгрішення (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгрішення — розгрі́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розгрішення — -я, с., заст., рідко. Дія за знач. розгрішати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгрішення — Розгрі́шення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розгрішення — РОЗГРІ́ШЕННЯ, я, с., заст., рідко. Дія за знач. розгріша́ти. Яка сповідь, таке й розгрішення (Номис, 1864, № 7115); — Візьми мене до себе у невільниці, але не залишай мерця без розгрішення (Тулуб, Людолови, II, 1957, 153). Словник української мови в 11 томах
  5. розгрішення — Розгріше́ння, -ня с. Разрѣшеніе грѣховъ. Яка ісповідь, таке й розгрішення. Ном. № 7115. Словник української мови Грінченка