1. Словник української мови у 20 томах

розгуканий

РОЗГУ́КАНИЙ, а, е, рідко.

1. Який вийшов з нормального стану.

Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (В. Стефаник).

2. Який розбушувався, розігрався (про явища природи).

Мов розгукана буря, впали на них [монголів] тухольські молодці (І. Франко);

Черемош гуде, грізний, дужий, розгуканий (А. Крушельницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгуканий — Ошалілий [IV] — розбурханий [XIX] Енергічний намісник (гр. Казімір Бадені) захотів показати з себе Вергілійового Нептуна і енергічним «quosegol» в одній хвилі спинити розгукані хвилі еміграції. [XIX] Словник з творів Івана Франка
  2. розгуканий — розгу́каний дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  3. розгуканий — -а, -е, рідко. 1》 Який вийшов з нормального стану. 2》 Який розбурхався, розігрався (про явища природи). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розгуканий — розгу́каний свавільний, некерований (ст): Це здебільша був результат майстрування “сцизориками” (кишеньковими ножиками) або й “майхрами” (пружиновими ножами), які належали до неодмінного акцесуару дещо розгуканої молоді великого міста (Процюк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. розгуканий — БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи — який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  6. розгуканий — РОЗГУ́КАНИЙ, а, е, рідко. 1. Який вийшов з нормального стану. Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (Стеф., III, 1954, 227). 2. Який розбушувався, розігрався (про явища природи). Мов розгукана буря, впали на них [монголів] тухольські молодці (Фр. Словник української мови в 11 томах