розгуканий
розгу́каний свавільний, некерований (ст): Це здебільша був результат майстрування “сцизориками” (кишеньковими ножиками) або й “майхрами” (пружиновими ножами), які належали до неодмінного акцесуару дещо розгуканої молоді великого міста (Процюк)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розгуканий — Ошалілий [IV] — розбурханий [XIX] Енергічний намісник (гр. Казімір Бадені) захотів показати з себе Вергілійового Нептуна і енергічним «quosegol» в одній хвилі спинити розгукані хвилі еміграції. [XIX] Словник з творів Івана Франка
- розгуканий — розгу́каний дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- розгуканий — -а, -е, рідко. 1》 Який вийшов з нормального стану. 2》 Який розбурхався, розігрався (про явища природи). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгуканий — РОЗГУ́КАНИЙ, а, е, рідко. 1. Який вийшов з нормального стану. Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (В. Стефаник). 2. Який розбушувався, розігрався (про явища природи). Мов розгукана буря, впали на них [монголів] тухольські молодці (І. Словник української мови у 20 томах
- розгуканий — БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи — який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- розгуканий — РОЗГУ́КАНИЙ, а, е, рідко. 1. Який вийшов з нормального стану. Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (Стеф., III, 1954, 227). 2. Який розбушувався, розігрався (про явища природи). Мов розгукана буря, впали на них [монголів] тухольські молодці (Фр. Словник української мови в 11 томах