розгульний
РОЗГУ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Нічим не стримуваний у дії, вияві (про явища природи).
Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили, і вони то виринали, то зникали серед рудого травостою (С. Добровольський);
Над донецькими степами .. мела розгульна віхола (В. Собко).
2. Сповнений розгулу (у 2 знач.).
Перед кінцем захочеш оглянути його [життя] – розгульне і солодке, зітхаючи оглянешся на свою молодість, і лежатиме вона перед тобою у всій красі (Ю. Яновський);
Вранці поручник почував себе, як після розгульної ночі, немов його вчора нагодували ляпанцями (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// Який супроводжує розгул.
Пропили її [Дарину] за дукача Плачинду, пропили зі сміхом, спочатку під сумні, а потім під розгульні сороміцькі пісні захмелілих .. куркулих (М. Стельмах).
3. Той, на якому можна розгулятися.
Притихне, спустіє незабаром Каховка, все літо кунятиме над Дніпром, ждучи осені, ждучи нового розгульного ярмарку... (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- розгульний — розгу́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- розгульний — див. непокірний; розпусник Словник синонімів Вусика
- розгульний — -а, -е. 1》 Нічим не стримуваний у дії, вияві (про явища природи). 2》 Сповнений розгулу (у 2 знач.). || Який супроводжує розгул. 3》 На якому можна розгулятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгульний — див. гуляка, безпутник, лінивець Словник чужослів Павло Штепа
- розгульний — БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи — який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- розгульний — РОЗГУ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Нічим не стримуваний у дії, вияві (про явища природи). Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили, і вони то виринали, то зникали серед рудого травостою (Добр., Очак. розмир, 1965, 19); Над донецькими степами.. Словник української мови в 11 томах