розгулюватися

РОЗГУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗГУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док., розм.

1. Гуляючи, відпочивати, відволікатися від буденних справ, переживань і т. ін.

Кожен раз, тілько Галя розгуляється – доноситься до неї викрик братів і на який час переб'є гулянку, затривожить Галю (Панас Мирний);

Страх мені хочеться розвернутись, розім'ятись, розгулятись! (І. Нечуй-Левицький).

2. Відганяти від себе сон.

– Розгулявся! – сердиться нещиро Мати, нахилившись до малого (М. Рильський);

Після вечері діти так розгулялися зі мною, що довго не хотіли лягати спати (Л. Смілянський).

3. Починати діяти, повністю проявляючи себе у чомусь.

До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався; І не на жарт-таки, сердега, розгулявся (П. Гулак-Артемовський);

Новгородська вольниця розгулялася – на площах і вулицях городяни браталися з галичанами (А. Хижняк);

У клубі охочим до танців було де розгулятися (С. Чорнобривець);

Натурою ми степовики, нам треба, щоб було де конем розгулятись (О. Гончар);

// перен. Виходити з нормального стану (про нерви).

– У мене починають розгулюватись нерви, – бурмоче він (В. Собко);

// перен. Проявляти себе з новою силою (про хворобу).

– А тут ще й радикуліт розгулявся – давня халепа. Стояти несила (Яків Баш);

Він не опромінений. Це показало обстеження, – гіпертонія розгулялася та й усе (О. Гончар);

// Досягати вияву великої сили, інтенсивності (про явища природи).

Вітер розгулювався, збиралося на дощ (О. Гончар);

Одного дня розгулялася велика хуртовина, занесло снігом усі дороги (В. Минко);

Навколо розкинулась, розгулялась зелена весна (М. Стельмах);

– Красота! Розгулявся наш старий [Дніпро]! (Г. Коцюба);

Землю дощ весняний хльоска, Розгулялися струмки (О. Ющенко);

// безос., рідко. Розгодинюватися (про погоду).

Ось розгулялося, і Сонце з хмари блись (Є. Гребінка).

4. тільки док. Поринути в нестримні веселощі.

Ой як хлопець розгулявся, то хлопцеві грайте (з народної пісні);

Увечері, коли вони розгулялися до того градуса, що їм треба, я зайшов до кухні і став дивитися в розчинені двері в їдальню, де вони сиділи за круглим столом (І. Микитенко).

5. Поширюватися на далеку відстань.

На тисячі верст розгулялася слава про ту Ліду Скворцову і подруг її (М. Нагнибіда);

Косарки, мов клекіт лелеки, перегук розгулявся по степу (І. Гончаренко).

6. рідко. Зникати під впливом чого-небудь (про сон).

Галин сон розгулювавсь, і мислоньки починали блукати і роїтися коло всього доброго (Марко Вовчок).

◇ (1) Ні́де розгуля́тися о́ку – де-небудь немає можливості подивитися вдалину (про обмежений якимись перешкодами простір).

На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (П. Загребельний).