1. Словник української мови у 20 томах

розгуторитися

РОЗГУТО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал.

Розговоритися.

На другий рік, десь знов о такім часі [о такій годині], здибав я старого вугляра. Розгуторився з ним про його життя (І. Франко);

Між людьми рідко-рідко коли розгуториться, та й то ще не з усяким (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгуторитися — розгуто́ритися дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. розгуторитися — -рюся, -ришся, док., діал. Розговоритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгуторитися — РОЗГОВОРИ́ТИСЯ (захопитися розмовою, говорити охоче, довго), РОЗБАЛА́КАТИСЯ розм., РОЗГОМОНІ́ТИСЯ розм., РОЗБЕСІ́ДУВАТИСЯ розм., РОЗМО́ВИТИСЯ заст., РОЗБАЛАГУ́РИТИСЯ розм. рідко, РОЗГУТО́РИТИСЯ діал.; РОЗМОЛО́ТИСЯ фам., РОЗБАЗІ́КАТИСЯ зневажл. Словник синонімів української мови
  4. розгуторитися — РОЗГУТО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал. Розговоритися. На другий рік, десь знов о такім часі, здибав я старого вугляра. Розгуторився з ним про його життя (Фр., І, 1955, 56). Словник української мови в 11 томах
  5. розгуторитися — Розгуто́ритися, -рюся, -ришся гл. Разговориться, разболтаться. Між людьми рідко-рідко коли розгуториться, та й то ще не з усяким. Сим. 228. Словник української мови Грінченка