розгінний
РОЗГІ́ННИЙ, а, е.
Стос. до розгону (у 1, 2 знач.).
Широка в'їжджена дорога... Ніде на обрії нема жодного деревця. Тільки – степ і степ, розгінний, мовчазний, випалений сонцем український степ (М. Слабошпицький);
На спеціальній розгінній споруді з шаленою швидкістю оберталося серце турбогенератора – сталевий ротор вагою 60 тон (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me