розгін

РОЗГІ́Н, го́ну, ч.

1. Дія за знач. розігна́ти, розганя́ти 1 і розігна́тися, розганя́тися 1.

Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику, змінивши шаблю на рало (С. Добровольський).

2. Рух з постійно збільшуваною швидкістю.

Апарат цей здіймається стрімко вгору, йому не потрібно місця для розгону (О. Донченко);

Верталися в вінках, в піснях, в ігрі, в розгоні, Павло поперед всіх стрибав (М. Бажан);

// Швидкість, набута ким-, чим-небудь внаслідок такого руху.

Чув [Владко], що сила, яка гнала його переможно наперед, нагло втишується, що розгін слабне (І. Франко);

// Відстань, потрібна для набуття відповідної швидкості.

Відвівши далеко назад косу, щоб, значить, був розгін, махнув [Павло] нею по траві (Григорій Тютюнник);

* Образно. Душа бажає розгону, й дедалі зростає рух (М. Коцюбинський).

3. Відстань від одного пункту до іншого.

Всього розгону туди й назад буде мало не з верству (А. Свидницький).

4. спец. Розпліскування шматка металу в поперечному напрямку.

5. спец. Послідовна повторна перегонка рідини, сумішей.

Розгін мастил, дьогтю і т. ін.

Бра́ти / взя́ти розгі́н див. бра́ти.

○ (1) З розго́ну:

а) на повній швидкості.

Вовк лежав і чигав. Теля надбігло та з розгону скочило на вовка (М. Коцюбинський);

Здається, за якийсь кілометр дорога скінчиться, ось-ось машини з розгону налетять одна за одною на скелю і розсиплються вщент (О. Гончар);

Матруньо дубонів маленькими ніжками прямо до отвору в плоті. Пес за ним. Матруньо спотикнувся й впав, а пес із розгону перескочив його (Л. Мартович);

б) щосили.

Він почоломкався з Климом, високо піднявши долоню і плеснувши нею з розгону по Климовій долоні (І. Нечуй-Левицький);

– Ой мамочко! – ожила Христина, метнулась до скрині, з розгону підвела важке віко, перегнулася, вихопила з прискринка тоненький разочок намиста (М. Стельмах);

в) (зі сл. зупини́тися.) раптово, різко.

Спинилися [два хлопчики] з розгону на горі (М. Бажан);

Мар'ян уже наближався до лісу .. Перед ним з розгону зупинилися сани (М. Стельмах).

◇ (2) З усьо́го ма́ху-розго́ну (д) див. мах¹; Набира́ти розго́ну див. набира́ти;

(3) У розгі́н – від середини до країв.

Савка й Бортняк орють в розгін (В. Бабляк);

(4) У розго́ні (у розго́нах) – посланий, відряджений куди-небудь.

Жаль, що ви не застали “Волги”, розмальованої акуратними шашечками: таксі – в розгоні! (М. Зарудний);

Батько зараз забіг на хвилинку додому і справді єсть, а не гасає в своїх вічних розгонах (О. Гончар).