1. Словник української мови Грінченка

розгін

Розгін, -го́ну

м.

1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Канев. у. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. Чуб.

2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Мир. Пов. II. 60. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Котл. Ен. Ла веретені осаджене грубе деревяне колесо, що служить до розгону. Шух. 1. 258.

3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. Шух. І. 150.

4) орати у розгін. Пахать отъ средины къ краямъ. Канев. у.

5) дзвонити у розгона. Звонить, раскачивая весь колоколъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгін — розгі́н 1 іменник чоловічого роду дія розгі́н 2 іменник чоловічого роду рух з прискоренням; відстань для прискорення Орфографічний словник української мови
  2. розгін — (Січі) ліквідація; (натовпу) розсіювання, розвіювання; ФР. швидкість; (від А до Б) відстань; п! РОЗМАХ. Словник синонімів Караванського
  3. розгін — див. простір Словник синонімів Вусика
  4. розгін — [роузг’ін] розгону, м. (на) розгон'і Орфоепічний словник української мови
  5. розгін — -гону, ч. 1》 Дія за знач. розігнати, розганяти 1). 2》 Рух з постійно збільшуваною швидкістю. || Швидкість, набута ким-, чим-небудь внаслідок такого руху. || Відстань, потрібна для набуття відповідної швидкості. Набирати розгону. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розгін — РОЗГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. розігна́ти, розганя́ти 1 і розігна́тися, розганя́тися 1. Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику, змінивши шаблю на рало (С. Добровольський). 2. Рух з постійно збільшуваною швидкістю. Словник української мови у 20 томах
  7. розгін — Гону, ч. Великі плани, амбіції; безпідставні очікування. Не дурний розгін: ти впевнений, що зможеш потягнути всі три роботи? Словник сучасного українського сленгу
  8. розгін — (-гону) ч.; мол. Татуювання. ПСУМС, 61. Словник жарґонної лексики української мови
  9. розгін — з розго́ну. 1. На повній швидкості. Вовк лежав і чигав. Теля надбігло та з розгону скочило на вовка (М. Коцюбинський); Здається, за якийсь кілометр дорога скінчиться, ось-ось машини з розгону налетять одна за одною на скелю і розсиплються вщент (О. Фразеологічний словник української мови
  10. розгін — РОЗГІ́Н (рух з поступово збільшуваною швидкістю), РО́ЗБІ́Г. Апарат цей здіймається стрімко вгору, йому не потрібно місця для розгону (О. Донченко); Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Г. Хоткевич). Словник синонімів української мови
  11. розгін — Розгі́н, -го́ну, -го́нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. розгін — РОЗГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. розігна́ти, розганя́ти 1. Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику, змінивши шаблю на рало (Добр., Очак. розмир, 1965, 35). 2. Рух з постійно збільшуваною швидкістю. Словник української мови в 11 томах