1. Словник жарґонної лексики української мови

розгін

(-гону) ч.; мол. Татуювання. ПСУМС, 61.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгін — розгі́н 1 іменник чоловічого роду дія розгі́н 2 іменник чоловічого роду рух з прискоренням; відстань для прискорення Орфографічний словник української мови
  2. розгін — (Січі) ліквідація; (натовпу) розсіювання, розвіювання; ФР. швидкість; (від А до Б) відстань; п! РОЗМАХ. Словник синонімів Караванського
  3. розгін — див. простір Словник синонімів Вусика
  4. розгін — [роузг’ін] розгону, м. (на) розгон'і Орфоепічний словник української мови
  5. розгін — -гону, ч. 1》 Дія за знач. розігнати, розганяти 1). 2》 Рух з постійно збільшуваною швидкістю. || Швидкість, набута ким-, чим-небудь внаслідок такого руху. || Відстань, потрібна для набуття відповідної швидкості. Набирати розгону. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розгін — РОЗГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. розігна́ти, розганя́ти 1 і розігна́тися, розганя́тися 1. Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику, змінивши шаблю на рало (С. Добровольський). 2. Рух з постійно збільшуваною швидкістю. Словник української мови у 20 томах
  7. розгін — Гону, ч. Великі плани, амбіції; безпідставні очікування. Не дурний розгін: ти впевнений, що зможеш потягнути всі три роботи? Словник сучасного українського сленгу
  8. розгін — з розго́ну. 1. На повній швидкості. Вовк лежав і чигав. Теля надбігло та з розгону скочило на вовка (М. Коцюбинський); Здається, за якийсь кілометр дорога скінчиться, ось-ось машини з розгону налетять одна за одною на скелю і розсиплються вщент (О. Фразеологічний словник української мови
  9. розгін — РОЗГІ́Н (рух з поступово збільшуваною швидкістю), РО́ЗБІ́Г. Апарат цей здіймається стрімко вгору, йому не потрібно місця для розгону (О. Донченко); Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Г. Хоткевич). Словник синонімів української мови
  10. розгін — Розгі́н, -го́ну, -го́нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. розгін — РОЗГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. розігна́ти, розганя́ти 1. Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику, змінивши шаблю на рало (Добр., Очак. розмир, 1965, 35). 2. Рух з постійно збільшуваною швидкістю. Словник української мови в 11 томах
  12. розгін — Розгін, -го́ну м. 1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Канев. у. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. Чуб. 2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Мир. Пов. II. 60. Словник української мови Грінченка