1. Словник жарґонної лексики української мови

розводити

(-джу, -диш) недок., кого, (на що), мол. Обдурювати когось. Я знаю кілька веселих дівок, котрі геть не тямлять не лише у психоаналізі, а взагалі мало що тямлять, але ти ба, дуже непогано заробляють, розводячи на психоаналіз лохів (ПіК, 2001, № 25). БСРЖ, 497.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розводити — Буду з тобою на бобах розводити: тобто: буду все дуже ясно говорити; походить з того, що колись у школах вчили рахувати на бобах [IX] Словник з творів Івана Франка
  2. розводити — розво́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. розводити — (гілки) розсувати, розгортати; (борців) розбороняти, розтягати; (вартових) розставляти; (вінчаних) розлучати, роз'єднувати, розвінчувати; (крила) розкидати, розпростувати; (очі) розкривати; (очима) водити; (спирт) розчиняти, розпускати... Словник синонімів Караванського
  4. розводити — [розводиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
  5. розводити — -джу, -диш, недок., розвести, -веду, -ведеш, док., перех. 1》 Приводити кожного у певне місце. 2》 Віддаляти одне від одного, примушуючи їх розійтися в різні боки. || розм. Примушувати припинити суперечку, помиритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розводити — (бійку) розборонювати, розборонити, порозборонювати, роздіймати, роздійняти, пороздіймати, (вогонь) розпалювати, розпалити, порозпалювати, (горілку) розчинювати, розчинити, порозчинювати, (городовину) плекати, виплекувати, виплекати, повиплекувати... Словник чужослів Павло Штепа
  7. розводити — РОЗВО́ДИТИ, джу, диш, недок., РОЗВЕСТИ́, веду́, веде́ш, док. 1. кого, що. Приводити кожного у певне місце. Коли старшини уже розводили підрозділи по палатках, Світличному раптом здалось, що навколишні гори все ще продовжують співати (О. Словник української мови у 20 томах
  8. розводити — Джу, -диш, недок., розвести, -ду, -деш, док. 1. Переконати в чомусь, випросити щось. Після одного з таких виступів, допоки слухачі, випавши в осад, ще не зреагували, куди їм бігти за автографами... Словник сучасного українського сленгу
  9. розводити — розво́дити / розвести́ пари́ (па́ру). 1. Бути готовим у першу-ліпшу хвилину вирушити в дорогу. Там же стояв, розводячи пари, другий пароход (пароплав) з вуглем (вугіллям) (Леся Українка); У депо блискучий, чистий паровоз розвів пари. (Н. Забіла). 2. нак. Фразеологічний словник української мови
  10. розводити — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови
  11. розводити — РОЗВО́ДИТИ, джу, диш, недок., РОЗВЕСТИ́, веду́, веде́ш, док., перех. 1. Приводити кожного у певне місце. Коли старшини уже розводили підрозділи по палатках, Світличному раптом здалось, що навколишні гори все ще продовжують співати (Гончар, Новели... Словник української мови в 11 томах
  12. розводити — Розво́дити, -джу, -диш сов. в. розвести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. Чуб. V. 260. 2) Разводить, развести (мужа съ женой). Словник української мови Грінченка