розводити

РОЗВО́ДИТИ, джу, диш, недок., РОЗВЕСТИ́, веду́, веде́ш, док.

1. кого, що. Приводити кожного у певне місце.

Коли старшини уже розводили підрозділи по палатках, Світличному раптом здалось, що навколишні гори все ще продовжують співати (О. Гончар);

[Матушка гуменя:] Сестро Мархво! Розведи ж мирянок по келіях, бо тепер ми з сестрами почнемо іншу річ, про інші діла, про котрі не всім варт слухати (Панас Мирний).

2. кого. Віддаляти одного від другого, інших, примушуючи розійтися в різні боки.

Люди позвикали вже до такої братньої ворожнечі, хіба вже дуже зчепляться, тоді тільки розводили (Панас Мирний);

// розм. Примушувати припинити суперечку, помиритися.

Не одну пару розвів [Денис], що вже було зовсім хваталися битися (Г. Квітка-Основ'яненко);

Опоненти стихли і, здається, були раді з того, що їх розвели: проблема надто плутана і делікатна (Я. Качура).

3. що. Відводити, розсовувати що-небудь у різні боки (кінці, частини чогось, руки і т. ін.).

Папір і картон по криволінійних контурах ріжуть ножицями. Кінці ножиць при цьому розводять широко (з наук.-попул. літ.);

Любка брала його руки, що обнімали цупко її дівочий стан, розводила їх і чомусь сходила з каміння (Іван Ле);

– Бувало, як здою корів – не розведу пальців, змикає руки, стягує жили (К. Гордієнко);

Кир підійшов до Оксена, мовчки розвів поли кожанки: вони були в дірках від куль, груди облиті кров'ю (Григорій Тютюнник);

// Роз'єднувати рухомі частини (мосту).

Ми разом будемо змагатися і йти, Копати золото, розводити мости, Серед пустелі сад насаджувать зелений (М. Рильський);

* Образно. Після вчорашньої сварки Тимко не дивився на Федота, Федот на Тимка, і та сварка ще більше розвела й без того ветхий місточок між братами (Григорій Тютюнник);

// Розтягувати баян, гармонію і т. ін.

Баяніст міхи розводить – от так пальці, от так сила! (Л. Первомайський);

Наталка перекинула ремінь через плече і широко розвела Максимову гармошку (С. Олійник);

// Збільшувати відстань між чим-небудь; розсовувати.

Під тиском рідини поршні колісних циліндрів розсуваються і розводять колодки, притискуючи їх до гальмового барабана (з навч. літ.);

Вітрець війнув – розвів дерева, Потьмарив небо голубе (М. Стельмах);

Оксен здивовано розвів брови і припинив коня (Григорій Тютюнник);

// Примушувати розтулитися, розкритися (про очі, губи, повіки).

Таємні шепти [шепоти] ледве розводили гарячі уста... (Г. Хоткевич);

Сопе [Нечипір] та мовчить, і очей, що заплили йому горілкою, не розведе (Г. Квітка-Основ'яненко);

Юренко ширше розвів повіки, і відблиск прояснення майнув у його круглих, як два дрібних каштани, очах (М. Стельмах);

// Відхиляти, розгортати що-небудь.

Богдан тремтів, горнучись до колючого гілля сосни. Але й цікавість юнацька ще більше, аніж побоювання, каламутила йому голову. Спробував продерти, розвести гілля, заглянути в той бік, де табір своїх людей змагався за життя (Іван Ле);

// Розправляти (крила).

Раптом прокинувся орел, .. струснувся спросоння і різко крикнув, розвівши свої велетенські крила (З. Тулуб).

4. що. Змішуючи з чимсь рідким, перетворювати щось у рідку масу; розчиняти в рідині.

Кутю у миски накладають [жінки] та ситою розводять (Г. Квітка-Основ'яненко);

Аж тиждень так собі нудила [генеральша], А потім трути розвела І генерала напоїла Та й спать, упоравшись, лягла (Т. Шевченко);

// Робити рідину не дуже насиченою, негустою, неміцною, додаючи в неї воду або іншу рідину.

– Погана [горілка], бо іродів шинкар розводить водою, – промовив Балаш (І. Нечуй-Левицький);

Вона швидко поралася біля залізного столика, розводила спирт, нарізала суху ковбасу й хліб (С. Голованівський);

Кинулись до каламаря, а в каламарі чорнило висохло .. Принесли [свати] води, розвели чорнило (І. Нечуй-Левицький).

5. що. Примушувати горіти; розпалювати (вогонь).

У лісі курінь .. Бурлаки багаття розводять (Л. Боровиковський);

На обрії з'явився і .. заплигав яскравий вогник – може, то пастухи розвели ватру (С. Голованівський);

// розм. Запалюючи вогонь у чому-небудь, приводити його в дію, змушувати діяти.

Одна [товаришка] розводила примус, друга штопала панчохи (Г. Коцюба);

[Химка:] Я, тіточко, зараз; тілько [тільки] доллю та розведу самовар... (Панас Мирний);

Сільський коваль Степан Васильович Загоруйко .. відчинив кузню й розвів горно – заспівало стареньке ковадло на в'язовій колодці (В. Земляк);

Іванка розвела прас на кухні, і коли він уже шипів від дотику пальця, принесла його і розклала на столі нову кофтину (М. Чабанівський);

// Розпалюючи, доводити горіння до значного ступеня вияву.

Під ним [очеретом] вона огонь кресала І в клоччі гарно розмахала І розвела пожар чимал [чималий] (І. Котляревський).

6. кого, що. Розмножувати, вирощувати кого-, що-небудь у великій кількості.

– Гібриди розведемо різні! – повчав Терентій. – Нащо розводити? Гриби й самі розводяться, був би дощ, – сказав старенький скуйовджений селянин. Навкруги засміялись (О. Довженко);

– Наша .. справа – охороняти врожай від жучків-шкідників, колоски збирати, кролів розводити (О. Донченко);

– Може, твоє щастя таке, що з одного [рою] розведеш цілу пасіку (Панас Мирний);

Я дім збудував і навколо споруди Розвів ці плодові, рясні дерева (М. Нагнибіда);

// Закладати (сад), створювати (квітник, грядку і т. ін.).

Придбали [дід і баба] хутір, став і млин, Садок у гаї розвели (Т. Шевченко);

Тепер біля кожної хати ростуть троянди, і на майдані, де раніше дітлашня купалася в поросі, я з дівчатами розвела квітник (О. Іваненко);

// Ставати власником чого-небудь, обзаводитися чимсь.

– Їй-богу, я вас колись прив'яжу до стільця, щоб ви одпочили хоч на годину. Якби вас доля кинула не в село, а в місто, ви б розвели мільйони, коли так падковито беретесь до роботи (І. Нечуй-Левицький);

У хлівці загуркотів кабанчик, кидав рилом пусте корито. “Хазяйство розвів [Йонька], обживається, а кому воно потрібне? Навіщо? Е-хе-хе. Краще бути бідним, зате чесним” (Григорій Тютюнник).

7. кого. Змушувати припинити приятелювання, дружбу, зв'язок, спілкування кого-небудь з кимсь.

[Гострохвостий (до Єфросини):] Вам хтось набрехав, щоб нас посварити, щоб нас розвести (І. Нечуй-Левицький);

– Більше я не бачила його. Ніч нас звела, ніч розвела (І. Франко);

Спершись головою на широку долоню і закривши очі, застигає [Худяков] в роздумі над своєю долею. Як розвела вона його з другом! (О. Довженко);

// Викликати чвари, ворожнечу між ким-небудь.

Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало держатися купи (Панас Мирний);

Отак-то, ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили (Т. Шевченко);

// розм. Розривати шлюб, розлучати подружжя.

Злі язики розвели молодих.

8. що і без дод., розм. Писати або говорити про що-небудь багато, довго, із зайвими подробицями.

[Мальванов:] Навіть говорити став [Спичаковський] інакше. То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер – як почне розводити, за годину не скінчить (І. Кочерга);

– Та тут нема чого довго й розводити, – сказав Юхим. – Значить, так: ми підемо... втрьох... Ну і як управимось уже з усім – знак подамо з двору (А. Головко);

Матушка розвела розмову про своє господарство, перелічила воли, корови, вівці, навіть свині (І. Нечуй-Левицький);

Вона пояснила, що у неї, крім документа про службу в Наросвіті, більш нічого нема, і розвела довгу історію про свого батька, маєток, про полювання... (Олесь Досвітній).

9. що, розм., у сполуч. з абстр. ім. Робити те, що виражене цим іменником.

– Що ж про мене кажуть? – Казаному кінця нема, – одказала Христя, щоб не розводити сварки (Панас Мирний);

[Галушка:] У мене діло стоїть краще. От він мені й заздрить і всякі пакості робить, людей підбурює, агітацію розводить і пише на мене доноси... (О. Корнійчук);

– Перше засідання вийшло дещо інформаційне. Але нам ніколи та й ні про що особливо розводити дискусії (Ю. Яновський).

10. що. Запроваджувати, вводити, влаштовувати що-небудь.

Чую, Баско кип'ятиться: – Чого ти приплівся до нашої компанії? Хочеш свої .. порядки розводити?! (В. Речмедін);

Такії, Боже наш, діла Ми творимо у нашім раї На праведній твоїй землі! Ми в раї пекло розвели, А в тебе другого благаєм (Т. Шевченко);

Олеся запросила до себе своїх сестер та знайомих і розвела бал (І. Нечуй-Левицький).

11. що. Змушувати розвіятися, зникнути (про тугу, горе і т. ін.).

І каже [Ярославна]: – Сонце пресвятеє На землю радість принесло І людям і землі, моєї Туги-нудьги не розвело (Т. Шевченко);

Чіпка розсердиться ще дужче. Вийде з хати або до Грицька піде розвести свою тугу (Панас Мирний).

12. що. Наносити на яку-небудь поверхню візерунки, мазки, робити плями.

Коли лікар нашвидку поров синю штанину, кров розводила по ній ще один лампас. Генерал задихався від болю (Григорій Тютюнник);

Сестра зіткала б хустку і тобі розвела б по ній узори голубі (С. Голованівський);

// Розмазувати щось по чому-небудь.

Тарас брудними рученятами витирав сльози і розвів чорні смуги по всьому обличчю (О. Іваненко).

(1) Розво́дити бала́чки – вести пусту розмову.

– Виймай, виймай.., – засміявся і Прохор, – ставляй [став] її [пляшку] сюди. Чого було й розводить балачки? (І. Микитенко);

(2) Розво́дити / розвести́ пле́чі – ставати рівно, прямо, випинаючи груди.

Він встає і, трошки відкинувши голову, розводить свої широкі плечі (О. Кундзич).

△ (3) Розво́дити / розвести́ пи́лку – відгинати один за одним зубці пилки вправо і вліво стосовно її площини.

◇ Пра́вити (справляти, розво́дити, точи́ти, плести́ і т. ін.) / розвести́ (розпусти́ти) тереве́ні (рідше тереве́ні-ве́ні) див. пра́вити²;

Розво́ди розво́дити / розвести́ див. розво́ди;

(4) Розво́дити / розвести́ сентиме́нти – виявляти надмірну чутливість, делікатність; церемонитися з ким-небудь.

– Ось вона сидить тут і думає про нас. Не розводьте драм і сентиментів (Ю. Яновський);

Він справді знав, як Підіпригорі допоміг Нечуйвітер, і не раз насміхався над ним: “Найшов з ким сантименти [сентименти] розводити!” (М. Стельмах);

(5) Нудо́ту розво́дити – викликати, навівати нудьгу, апатію.

З саду чути баян. [Гаврило:] О, чуєш, як Троша виводить .. Їй веселої треба, а він нудоту розводить (О. Корнійчук);

(6) Розво́дити антимо́нії (антимо́нію), несхв. – займатися пустою балаканиною, непотрібним пишномовством.

Виступи робітників були короткими. Аматорам поговорити просто не давали розводити антимоній (Ю. Шовкопляс);

– Не думати, а діяти треба, товаришу сержант! Діяти відповідно до вимог статутів, не розводити антимонію (М. Ю. Тарновський);

– Батьку! Та що ми з ним антимонію розводимо? – колихнувся натовп (О. Гончар);

(7) Розво́дити боби́ (на боба́х), несхв. – вести зайві, непотрібні розмови.

[Хведір:] Іван!.. Што [що] нам тут боби розводити? (Панас Мирний);

[Рябина:] Ех, буду я з тобою тут на бобах розводити.., ваша читальня розв'язана та й годі! (І. Франко);

(8) Розво́дити диплома́тію – діяти обережно, приховувати свої справжні наміри.

Сам отаман під час вечері, під чаркою, багато сказав правди про настрої селян. А тепер от – дипломатію розводить (Д. Бузько);

[Мотря:] Піду-таки до них додому та у старої Заморенчихи розпитаю. І справді, чого ж тут дипломатію розводити? (З. Мороз);

(9) Розво́дити / розвести́ демаго́гію – тонко, цілеспрямовано грати на почуттях людей.

– А демагогію тут розводити тобі теж не слід, – уже гостріше відказав моторний (Іван Ле);

Яке лицемірство! Навіть перед в'язнем вони не можуть говорити правди, а обов'язково розводять демагогію (О. Бердник);

(10) Розво́дити / розвести́ очи́ма рідко – те саме, що Пово́дити / поводи́ти (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.) (див. пово́дити¹).

Проценко був як стіна білий і божевільно розводив по боках очима (Панас Мирний);

(11) Розво́дити / розвести́ пари́ (па́ру):

а) бути готовим у першу-ліпшу хвилину вирушити в дорогу.

Там же стояв, розводячи пари, другий пароход [пароплав] з вуглем [вугіллям] (Леся Українка);

У депо блискучий, чистий паровоз розвів пари (Н. Забіла);

б) (нак. сп.) уживається як спонукання до якоїсь дії.

Жан пробасив раптом: – Ну, міноносце, розведи пару (М. Коцюбинський);

[Сашко:] Ну, розводь пари, ось тобі дзвінок [свиснув], ось свисток, а ось [показує на хвіртку] зелена вулиця (М. Зарудний);

(12) Розво́дити / розвести́ розво́ди з ким – бути надто несміливим, делікатним, не виявляти належної рішучості, наполегливості в чому-небудь.

– Ну як так можна! – казала я товаришці, – і чого ти розводи розводиш з тим попом? Яке він має право видавати тобі твої заслужені гроші по п'ятаку.. ? (Леся Українка);

(13) Розво́дити / розвести́ рука́ми:

а) виражати здивування, захоплення, розгубленість і т. ін.

І досі ще Федір Іполитович руками розводить, пригадуючи, чим же, зрештою, заполонило те замурзане створіння переповненого самоповагою хірурга (Ю. Шовкопляс);

Іноді ми ніби забуваємо, що в людей є й особисті .. інтереси, які не завжди збігаються з громадськими. А потім лише руками розводимо: звідки конфлікт, через що зчинилася буча? (з газ.);

[Писар:] От тільки статистика мені в печінках сидить – та нічого, не ударим в грязь лицем: таку статистику підведем, що тільки руками становий розведе (І. Карпенко-Карий);

Побачивши Марусю, один з бородатих розвів руками й голосно сказав: – Ай да дівчина! (Грицько Григоренко);

б) виявляти свою неспроможність щось зробити, у чомусь розібратися і т. ін.

Одного разу десь загубилася теличка Любка.. Де шукати? Спитала [Оляна] одного пастуха, другого. Всі розводять руками: – Не бачили, не знаємо... (І. Шаповал);

– Я певен, що тут [складаючи радіоприймач] навіть академік який-небудь розвів би руками (О. Гончар);

Керівництво облагропрому при цьому теж широко розводить руками: нічого, мовляв, удіяти не можемо – така структура (з газ.);

в) відмовлятися від участі в якій-небудь справі, виражати свою непричетність до чогось.

Оксен знав, що люди, яким він вказав на неполадки, замість того, щоб виправити їх, .. будуть виправдовуватися і присягатися, що вони в тому не винні, і розводитимуть руками (Григорій Тютюнник);

– Чи визнаєте ви, що вкрали у сусіда півмішка картоплі, – питають у суді чоловіка. – Та не крав я, – розводить руками він, – тим більш не півмішка, а чверть, бо ж там кожна друга була гнила (Укр. анекдот);

(14) Розво́дити / розвести́ ру́ки – піднімати руки, відводячи їх у сторони.

Вона ступнула до Ахмета, красиво розвівши дугами руки із стиснутими кулаками... (Олесь Досвітній);

Андрій Шугай теж широко розвів руки й пішов до Данила (О. Копиленко);

(15) Розво́дити / розвести́ тео́рію (філосо́фію), ірон. – у своїх розмовах, міркуваннях бути дуже далеким від реальності; мудрувати.

– Хто ж буде їсти варить, наколи [коли] жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха! Чи же се не чиста дурниця розводити такі теорії (Н. Кобринська);

(16) Розво́дити / розвести́ шу́ри-му́ри з ким і без дод., жарт. – фліртувати з ким-небудь.

[Фенька:] Вони [бузанівські міністри] об'явили його [Андрія Дудку] народним президентом! А він розводить шури-мури з Люською! (Я. Мамонтов);

– Багато ти своєму недоліткові дозволяєш! Любовні шури-мури в ефірі розводить! Засмічувати ефір нікому не дозволимо (О. Гончар);

(17) Розво́дити (розсипа́ти, ква́сити) / розвести́ (розси́пати) кисли́ці – скаржитись, плакати, піддаватися відчаю.

– У твої роки я на заводі працював по десять годин. А ти? Не розводь кислиці! – Віктор тер очі, схлипував (П. Автомонов);

– Яка ж у тебе любов, коли ти покохав гоноровиту панну, а зразу й кислиці розсипав, тільки дістав одкоша! (О. Ільченко);

– На кригу? – жахається Миколка. – Еге ж – Не треба, Володимире, – кривиться Миколка й забуває, що він молодець. – О, ти ще зараз почни квасити кислиці, – набурмосився старшенький на меншенького і рвучко відвернувся від нього (М. Стельмах);

(18) Розво́дити хи́мині ку́ри, зневажл. – говорити нісенітниці, дурниці.

– Ти мені, Бреус, не кажи, – вигукнув тоненьким голоском Тягнирядно – .. Йому правду кажуть, а він химині кури розводить (С. Добровольський);

Точи́ти (розво́дити) / поточи́ти ля́си (баля́си, баляндра́си, ба́ли) див. точи́ти¹.