розводитися

РОЗВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., РОЗВЕСТИ́СЯ, веду́ся, веде́шся, док., розм.

1. з ким. Розривати свій шлюб із кимсь.

[Палажка:] Ти б мені хоч раз сказав, що ти все думаєш собі. [Тихон:] А що ж я думаю: думаю оце з тобою розвестись та посватать Груню (С. Васильченко);

Він розвівсь із жінкою (М. Коцюбинський).

2. Плодячись, розмножуватися.

– Влітку, як відстоїться [вода], то стає чиста, як сльоза... Правда, зігрівається дуже і пуголовки розводяться (О. Гончар);

// безос.

Лаврін дістав із тайника гвинтівку і по пояс у снігу блукав пущею, полюючи на зайців, яких безліч розвелося за останні роки (О. Донченко);

// розм. Виникати, з'являтися у великій кількості.

– Ми з Галею натираємо носи піском, тоді ластовиння швидко-швидко розводиться на носах (О. Копиленко);

– Та вже ж, – сказав писар, – тепер розвелося на селі того злодійства стільки, що вже й не знаємо, що робить, що діяти (І. Нечуй-Левицький);

– Сонцеві дано ходити на небі, а щастю по землі. Але на землі, де все добре родить, багато й паскудства розвелось (М. Стельмах).

3. про що і без дод., розм. Писати або говорити про щось багато, довго, із зайвими подробицями.

Не розводячись довго, я подам тільки в загальнім нарисі ті думки, які бажалось мені висказати про наш театр (І. Франко);

Хлопець бринькав на гітарі й не припиняв розводитись про авіацію (Л. Смілянський);

Генерал-майор почав розводитися про те, що в останні роки, як він помітив, офіцери розмовляють із своїми підлеглими у фамільярному тоні (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Тут не доведеться довго розводитися. Справа досить вияснена вже в тому місці нашої статті, де говорилося про основний підхід “Гарту” до мистецтва (В. Еллан-Блакитний);

О. Артемій розвівся про прусську політику, говорив гаряче, з запалом (І. Нечуй-Левицький);

// з чим. Займатися чим-небудь тривалий час.

Табір містився в Померанії. Анрі-Жак подумав, що нічого довго розводитися з господарюванням, треба поспішати додому, злочинно перебути в неволі хоч одну ніч, коли перед тобою розчинено двері в світ (Ю. Яновський).

4. тільки недок. Пас. до розво́дити 3–6, 10–12.

Всі фарби розводилися водою з каруком (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розводитися — розво́дитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розводитися — Розлучатися, розходитися; розмножуватися, розплоджуватися, вирощуватися; просторікувати; (- пияцтво) поширюватися; (з чим) морочитися. Словник синонімів Караванського
  3. розводитися — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. розводитися — -джуся, -дишся, недок., розвестися, -ведуся, -ведешся, док. 1》 Плодячись, розмножуватися. || безос. || розм. Виникати, з'являтись у великій кількості. 2》 розм. Писати або говорити про що-небудь багато, довго, із зайвими подробицями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розводитися — РОЗЛУЧИ́ТИСЯ (розірвати шлюб з кимсь), РОЗІЙТИ́СЯ, РОЗВЕСТИ́СЯ, РОЗЖЕНИ́ТИСЯ розм., РОЗШЛЮ́БИТИСЯ розм. — Недок.: розлуча́тися, розхо́дитися, розво́дитися. Пройшла чутка про те, що Чумак розлучився з дружиною (Ю. Словник синонімів української мови
  6. розводитися — РОЗВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., РОЗВЕСТИ́СЯ, веду́ся, веде́шся, док. 1. Розривати свій шлюб з ким-небудь. [Палажка:] Ти б мені хоч раз сказав, що ти все думаєш собі. [Тихон:] А що ж я думаю; думаю оце з тобою розвестись та посватать Груню (Вас. Словник української мови в 11 томах