розводити

РОЗВО́ДИТИ, джу, диш, недок., РОЗВЕСТИ́, веду́, веде́ш, док., перех.

1. Приводити кожного у певне місце.

Коли старшини уже розводили підрозділи по палатках, Світличному раптом здалось, що навколишні гори все ще продовжують співати (Гончар, Новели, 1954, 68);

[Матушка гуменя:] Сестро Мархво! Розведи ж мирянок по келіях, бо тепер ми з сестрами почнемо іншу річ, про інші діла, про котрі не всім варт слухати (Мирний, V, 1955, 74).

2. Віддаляти одне від одного, примушуючи їх розійтися в різні боки.

Люди позвикали вже до такої братньої ворожнечі, хіба вже дуже зчепляться, тоді тільки розводили (Мирний, І, 1949, 218);

// розм. Примушувати припинити суперечку, помиритися.

Не одну пару розвів [Денис], що вже було зовсім хваталися битися (Кв.-Осн., II, 1956, 400);

Опоненти стихли і, здається, були раді з того, що їх розвели: проблема надто плутана і делікатна (Кач., II, 1958, 43).

3. Відводити, розсовувати що-небудь у різні боки (кінці, частини чогось, руки і т. ін.).

Папір і картон по криволінійних контурах ріжуть ножицями. Кінці ножиць при цьому розводять широко (Гурток «Умілі руки..», 1955, 24);

Любка брала його руки, що обнімали цупко її дівочий стан, розводила їх і чомусь сходила з каміння (Ле, Міжгір’я, 1953, 79);

Бувало, як здою корів — не розведу пальців, змикає руки, стягує жили (Горд., Цвіти.., 1951, 37);

Кир підійшов до Оксена, мовчки розвів поли кожанки: вони були в дірках від куль, груди облиті кров’ю (Тют., Вир, 1964, 535);

// Роз’єднувати рухомі частини (мосту).

Ми разом будемо змагатися і йти, Копати золото, розводити мости, Серед пустелі сад насаджувать зелений (Рильський, І, 1960, 274);

*Образно. Після вчорашньої сварки Тимко не дивився на Федота, Федот на Тимка, і та сварка ще більше розвела й без того ветхий місточок між братами (Тют., Вир, 1960, 227);

// Розтягувати баян, гармонію і т. ін.

Баяніст міхи розводить — от так пальці, от так сила! (Перв., II, 1958, 49);

Наталка перекинула ремінь через плече і широко розвела Максимову гармошку (С. Ол., З книги життя, 1968, 113);

// Збільшувати відстань між чим-небудь; розсовувати.

Лід тиском рідини поршні колісних циліндрів розсуваються і розводять колодки, притискуючи їх до гальмового барабана (Підручник шофера.., 1960, 261);

Вітрець війнув — розвів дерева, Потьмарив небо голубе (Стельмах, V, 1963, 281);

Оксен здивовано розвів брови і припинив коня (Тют., Вир, 1964, 72);

// Примушувати розтулитися, розкритися (очі, губи, повіки).

Таємні шепти ледве розводили гарячі уста… (Хотк., І, 1966, 47);

Сопе [Нечипір] та мовчить, і очей, що заплили йому горілкою, не розведе (Кв.-Осн., II, 1956, 105);

Юренко ширше розвів повіки, і відблиск прояснення майнув у його круглих, як два дрібних каштани, очах (Стельмах, І, 1962, 225);

// Відхиляти, розгортати що-небудь.

Богдан тремтів, горнучись до колючого гілля сосни. Але й цікавість юнацька ще більше, аніж побоювання, каламутила йому голову. Спробував продерти, розвести гілля, заглянути в той бік, де табір своїх людей змагався за життя (Ле, Хмельницький, І, 1957, 194);

// Розправляти (крила).

Раптом прокинувся орел,.. струснувся спросоння і різко крикнув, розвівши свої велетенські крила (Тулуб, В степу.., 1964, 166).

∆ Розво́дити (розвести́) пи́лку — відгинати один за одним зубці пилки вправо і вліво стосовно її площини.

◊ Розво́дити (розвести́) очи́ма — те саме, що Пово́дити (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.) ( див. пово́дити¹).

Проценко був як стіна білий і божевільно розводив по боках очима (Мирний, III, 1954, 290);

Розво́дити (розвести́) пле́чі — ставати рівно, прямо, випинаючи груди.

Він встає і, трошки відкинувши голову, розводить свої широкі плечі (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 77);

Розво́дити (розвести́) рука́ми — рухом рук у сторони вказувати на важке або безвихідне становище, виражати здивування, розгубленість і т. ін.

Втікати? Але як? Тамара питала про це, Зара розводила руками. Вона не знає, як це зробити, але втеча — єдиний вихід (Хижняк, Тамара, 1959, 186);

Нервово сіпаючи бровою, він [урядник] щось вичитував старості, а той винувато розводив руками (Юхвід, Оля, 1959, 127);

Побачивши Марусю, один з бородатих розвів руками й голосно сказав: — Ай, да дівчина! (Григ., Вибр., 1959, 33);

Розво́дити (розвести́) ру́ки — піднімати руки, відводячи їх у сторони.

Вона ступнула до Ахмета, красиво розвівши дугами руки із стиснутими кулаками… (Досв., Гюлле, 1961, 132);

Андрій Шугай теж широко розвів руки й пішов до Данила (Коп., Лейтенанти, 1947, 168).

4. Змішуючи з чимсь рідким, перетворювати що-небудь у рідку масу; розчиняти щось у рідині.

Кутю у миски накладають [жінки] та ситою розводять (Кв.-Осн., II, 1956, 93);

Аж тиждень так собі нудила [генеральша], А потім трути розвела І генерала напоїла Та й спать, упоравшись, лягла (Шевч., II, 1963, 248);

// Робити яку-небудь рідину не дуже насиченою, не густою, не міцною, додаючи в неї воду або іншу рідину.

— Погана [горілка], бо іродів шинкар розводить водою, — промовив Балаш (Н.-Лев., II, 1956, 320);

Вона швидко поралася біля залізного столика, розводила спирт, нарізала суху ковбасу й хліб (Голов., Тополя.., 1965, 124);

Кинулись до каламаря, а в каламарі чорнило висохло.. Принесли [свати] води, розвели чорнило (Н.-Лев., III, 1956, 56).

5. Примушувати горіти; розпалювати.

У лісі курінь.. Бурлаки багаття розводять (Бор., Тв., 1957, 71);

На обрії з’явився і.. заплигав яскравий вогник — може, то пастухи розвели ватру (Голов., Тополя.., 1905, 86);

// розм. Запалюючи вогонь у чому-небудь, приводити його в дію, змушувати діяти.

Одна [товаришка] розводила примус, друга штопала панчохи (Коцюба, Нові береги, 1959, 450);

[Химка:] Я, тіточко, зараз; тілько доллю та розведу самовар… (Мирний, V, 1955, 223);

Сільський коваль Степан Васильович Загоруйко.. відчинив кузню й розвів горно — заспівало стареньке ковадло на в’язовій колодці (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 126);

Іванка розвела прас на кухні, і коли він уже шипів від дотику пальця, принесла його і розклала на столі нову кофтину (Чаб., Тече вода.., 1961, 89);

// Розпалюючи, розігріваючи, доводити до значного ступеня (вогонь).

Під ним [очеретом] вона огонь кресала І в клоччі гарно розмахала І розвела пожар чимал [чималий] (Котл., І, 1952, 86).

◊ Розво́дити (розвести́) пари́ (па́ру) див. па́ра².

6. Розмножувати, вирощувати кого-, що-небудь у великій кількості.

— Гібриди розведемо різні! — повчав Терентій. — Нащо розводити? Гриби й самі розводяться, був би дощ, — сказав старенький скуйовджений селянин. Навкруги засміялись (Довж., І, 1958, 458);

— Наша піонерська справа — охороняти врожай від жучків-шкідників, колоски збирати, кролів розводити (Донч., VI, 1957, 17);

— Може, твоє щастя таке, що з одного [рою] розведеш цілу пасіку (Мирний, І, 1954, 193);

Я дім збудував і навколо споруди Розвів ці плодові, рясні дерева (Нагн., Вибр., 1957, 300);

// Закладати (сад), створювати (квітник і т. ін.).

Придбали [дід і баба] хутір, став і млин, Садок у гаї розвели (Шевч., І, 1951, 311);

Тепер біля кожної хати ростуть троянди, і на майдані, де раніше дітлашня купалася в поросі, я з дівчатами розвела квітник (Ів., Вел. очі, 1956, 83);

// Придбавати що-небудь, обзаводитися чимсь.

— Їй-богу, я вас колись прив’яжу до стільця, щоб ви одпочили хоч на годину. Якби вас доля кинула не в село, а в місто, ви б розвели мільйони, коли так падковито беретесь до роботи (Н.-Лев., III, 1956, 108);

У хлівці загуркотів кабанчик, кидав рилом пусте корито. «Хазяйство розвів [Йонька], обживається, а кому воно потрібне? Навіщо? Е-хе-хе. Краще бути бідним, зате чесним» (Тют., Вир, 1964, 454).

◊ Кисли́ці розво́дити див. кисли́ця.

7. Змушувати припинити приятелювання, дружбу, зв’язок, спілкування кого-небудь з кимсь.

[Гострохвостий (до Єфросини):] Вам хтось набрехав, щоб нас посварити, щоб нас розвести (Н.-Лев., II, 1956, 518);

— Більше я не бачила його. Ніч нас звела, ніч розвела (Фр., IV, 1950, 377);

Спершись головою на широку долоню і закривши очі, застигає [Худяков] в роздумі над своєю долею. Як розвела вона його з другом! (Довж., І, 1958, 106);

// Викликати чвари, ворожнечу між ким-небудь.

Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало держатися купи (Мирний, IV, 1955, 258);

Отак-то, ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили (Шевч., II, 1963, 51);

// Розривати шлюб, розлучати подружжя.

8. також без додатка, розм. Писати або говорити про що-небудь багато, довго, із зайвими подробицями.

[Мальванов:] Навіть говорити став [Спичаковський] інакше. То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер — як почне розводити, за годину не скінчить (Коч., II, 1956, 69);

— Та тут нема чого довго й розводити, — сказав Юхим. — Значить, так: ми підемо… втрьох… Ну і як управимось уже з усім — знак подамо з двору (Головко, II, 1957, 283);

Матушка розвела розмову про своє господарство, перелічила воли, корови, вівці, навіть свині (Н.-Лев., III, 1956, 26);

Вона пояснила, що у неї, крім документа про службу в Наросвіті, більш нічого нема, і розвела довгу історію про свого батька, маєток, про полювання… (Досв., Вибр., 1959, 69).

◊ Балачки́ розво́дити див. бала́чка;

Ба́ли розво́дити див. ба́ли;

Розво́ди розво́дити (розвести́) див. розво́ди;

Розво́дити антимо́нії (антимо́нію) див. антимо́нія;

Розво́дити боби́ (на боба́х) з ким — вести пусту розмову з ким-небудь.

[Рябина:] Ех, буду я з тобою тут на бобах розводити… ваша читальня розв’язана та й годі! (Фр., IX, 1952, 40);

Розво́дити (розвести́) тео́рію (філосо́фію і т. ін.), ірон. — розмовляти багато, але занадто абстрактно.

— Хто ж буде дома їсти варити, наколи жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха! Чи же се не чиста дурниця розводити такі теорії? (Коб., І, 1956, 70);

Розво́дити (розвести́) тереве́ні див. тереве́ні;

Хи́мині ку́ри розво́дити — говорити нісенітниці, дурниці.

— Ти мені, Бреус, не кажи, — вигукував тоненьким голоском Тягнирядно.. — Йому правду кажуть, а він химині кури розводить (Добр., Очак. розмир, 1965, 229).

9. розм. У сполуч. з абстр. ім. означає: починати робити те, що виражене цим іменником.

— Що ж про мене кажуть? — Казаному кінця нема, — одказала Христя, щоб не розводити сварки (Мирний, III, 1954, 40);

[Галушка:] У мене діло стоїть краще. От він мені й заздрить і всякі пакості робить, людей підбурює, агітацію розводить і пише на мене доноси… (Корн., І, 1955, 295);

— Перше засідання вийшло дещо інформаційне. Але нам ніколи та й ні про що особливо розводити дискусії (Ю. Янов., І, 1954, 176).

◊ Диплома́тію розво́дити див. диплома́тія;

Нудо́ту розво́дити див. нудо́та;

Розво́дити (розвести́) сентиме́нти див. сентиме́нти.

10. Запроваджувати, вводити, влаштовувати що-небудь.

Чую, Баско кип’ятиться: — Чого ти приплівся до нашої компанії? Хочеш свої.. порядки розводити?! (Речм., Твій побратим, 1962, 87);

Такії, боже наш, діла Ми творимо у нашім раї На праведній твоїй землі! Ми в раї пекло розвели, А в тебе другого благаєм (Шевч., II, 1963, 253);

Олеся запросила до себе своїх сестер та знайомих і розвела бал (Н.-Лев., III, 1959, 154).

11. Змушувати розвіятися, зникнути (тугу, горе і т. ін.).

І каже [Ярославна]: — Сонце пресвятеє На землю радість принесло І людям і землі, моєї Туги-нудьги не розвело (Шевч., II, 1963, 388);

Чіпка розсердиться ще дужче. Вийде з хати або до Грицька піде розвести свою тугу (Мирний, І, 1949, 397).

12. Наносити на яку-небудь поверхню візерунки, мазки, робити плями.

Коли лікар нашвидку поров синю штанину, кров розводила по ній ще один лампас. Генерал задихався від болю (Тют., Вир, 1964, 501);

Сестра зіткала б хустку і тобі розвела б по ній узори голубі (Голов., Поезії, 1955, 32);

// Розмазувати що-небудь по чомусь.

Тарас брудними рученятами витирав сльози і розвів чорні смуги по всьому обличчю (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 30).