розводи
РОЗВО́ДИ, ів, мн. Візерунчастий малюнок; візерунки.
Крізь сріблясті розводи на мерзлих шибках проступала ніч (Панч, В дорозі, 1959, 69);
На столі під саморобним, з червоними розводами настільником лежить буханка хліба (Стельмах, II, 1962, 289).
◊ Розво́ди розво́дити (розвести́) з ким — бути надто несміливим, делікатним, не виявляти належної рішучості, наполегливості в чомусь.
— Ну як так можна! — казала я товаришці, — і чого ти розводи розводиш з тим попом? Яке він має право видавати тобі твої заслужені гроші по п’ятаку, немов ти у нього «на водку» просиш? (Л. Укр., III, 1952, 571).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розводи — розво́ди множинний іменник Орфографічний словник української мови
- розводи — -ів, мн. Візерунчастий малюнок; візерунки. Розводи розводити (розвести) з ким — бути надто несміливим, делікатним, не виявляти належної рішучості, наполегливості в чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розводи — РОЗВО́ДИ, ів, мн. Візерунчастий малюнок; візерунки. Крізь сріблясті розводи на мерзлих шибках проступала ніч (П. Панч); На столі під саморобним, з червоними розводами настільником лежить буханка хліба (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- розводи — розво́дити / розвести́ розво́ди з ким. Бути надто несміливим, делікатним, не виявляти належної рішучості, наполегливості в чому-небудь. — Ну як так можна! — казала я товаришці,— і чого ти розводи розводиш з тим попом?... Фразеологічний словник української мови