1. Фразеологічний словник української мови

розводи

розво́дити / розвести́ розво́ди з ким. Бути надто несміливим, делікатним, не виявляти належної рішучості, наполегливості в чому-небудь. — Ну як так можна! — казала я товаришці,— і чого ти розводи розводиш з тим попом? Яке він має право видавати тобі твої заслужені гроші по п’ятаку.. 1 2 (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розводи — розво́ди множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. розводи — -ів, мн. Візерунчастий малюнок; візерунки. Розводи розводити (розвести) з ким — бути надто несміливим, делікатним, не виявляти належної рішучості, наполегливості в чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розводи — РОЗВО́ДИ, ів, мн. Візерунчастий малюнок; візерунки. Крізь сріблясті розводи на мерзлих шибках проступала ніч (П. Панч); На столі під саморобним, з червоними розводами настільником лежить буханка хліба (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. розводи — РОЗВО́ДИ, ів, мн. Візерунчастий малюнок; візерунки. Крізь сріблясті розводи на мерзлих шибках проступала ніч (Панч, В дорозі, 1959, 69); На столі під саморобним, з червоними розводами настільником лежить буханка хліба (Стельмах, II, 1962, 289). Словник української мови в 11 томах