роздаватися

РОЗДАВА́ТИСЯ¹, ає́ться, недок.

Пас. до роздава́ти¹.

Імператори приходили й відходили, і після кожного з них зменшувалось багатство Великого палацу, золото й срібло його роздавалось, розкрадалось (С. Скляренко).

РОЗДАВА́ТИСЯ², ає́ться, недок., РОЗДА́ТИСЯ, а́сться, док.

1. Ставати ширшим; розширюватися.

Знов усі мовчки вони йшли. Усе ширш розлягалась та роздавалась лука перед ними (Марко Вовчок);

Постать Якова чорніла в кутку коло стіни.., – то гнівно насувалися його брови і грізно піднімалися вуси, то широко роздавався рот і усмішка покривала лице (Панас Мирний);

Роздалася Стрина, запінилася, захвилювалася, приймаючи козацьке привітання (Я. Качура);

// Ставати товщим, повнішим, збільшуватися в розмірі.

Ноги починають розбухати, пухнути, роздаватися (М. Стельмах);

Зло невдачі скривило личко малого: щоки почервоніли, ніс роздався (Панас Мирний);

// Збільшуватися в об'ємі.

Тільки що-небудь нагріється, то зразу робиться більшим, роздається (Сл. Б. Грінченка);

Обернись [хато] на хороми, вкрийся залізом, підрости, підведись над садами, роздайся вшир і вгору (О. Довженко).

2. Розступатися або розсуватися в різні боки, утворюючи посередині вільний простір.

Хвиля роздалася, Закипіла, застогнала – І обох покрила (Т. Шевченко);

Юрба роздалася в широке коло – навкруг танцюристів (Ю. Смолич).

(1) Роздава́тися / розда́тися в пле́ча́х – ставати широкоплечим.

За чотири роки, відколи Грицько Саранчук бачив його востаннє, дуже змінився Артем. Роздався в плечах, лицем змужнів (А. Головко).

РОЗДАВА́ТИСЯ³, ає́ться, недок., РОЗДА́ТИСЯ, а́сться, док., розм., рідко.

Лунати, розлягатися, чутися (про звук).

Сумно у хаті роздавалася .. пісня (Панас Мирний);

Голос духа чути скрізь: .. І де тільки він роздасться, Щезнуть сльози, сум, нещастя (І. Франко);

Нараз вона здригнулася і повернула раптово зблідле обличчя в бік Жолтанського, який сидів у другому кінці стола. З його уст роздалося ім'я Семенюка (Я. Галан);

Одного разу в степу роздався короткий, різкий свист (Григорій Тютюнник);

// безос.

– Пу-у-у-вичка! – роздалось по кімнаті. – Пу-у-вичка! (І. Микитенко).