роздавати

РОЗДАВА́ТИ¹, аю́, ає́ш, недок., РОЗДА́ТИ, дам, даси́, док., що, рідше кого.

Віддавати щось частинами різним особам, розподіляти між усіма або багатьма.

А поет усе то грає, Та щось пише на папері Й роздає писання людям (Леся Українка);

Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Григорій Тютюнник);

Угорці вишикувались у чергу, і Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити.., роздати однаково, щоб вистачило всім (О. Гончар);

Кайдашиха витягла з пазухи хусточку, розв'язала вузол і роздала [дітям] по шагу (І. Нечуй-Левицький);

Надворі я роздав хлоп'ятам усіх горобенят, які в мене були у пазусі (Л. Смілянський).

(1) Роздава́ти / розда́ти благослове́ння кому – благословляти кожного з усіх або багатьох.

Недбало роздаючи благословення, гість застукотів по камінній доріжці до матушки ігумені (М. Стельмах);

(2) Роздава́ти / розда́ти робо́ту кому – доручати усім або багатьом з усіх виконати щось.

Бережно зняв з верстака я основу, Людям роботу розніс і роздав (Я. Щоголів).

◇ (3) Роздава́ти гарбузи́ (д) див. дава́ти;

(4) Роздава́ти / розда́ти поти́личники (стусани́, штурхани́ і т. ін.) кому – бити кожного, багатьох або всіх.

РОЗДАВА́ТИ², аю́, ає́ш, недок., РОЗДА́ТИ, дам, даси́, док.

1. що. Робити що-небудь ширшим; розширювати.

Роздати сукню.

2. кого, що. Змушувати кого-небудь розступитися, щось розсунутися в різні боки, стати просторішим.

Аж коли уранці зашуміли хвилі І громи заграли в сурми голосні, Вирвалося сонце, осліпило очі, Роздало навколо обрії ясні (О. Олесь);

Вагою власного тіла Петько роздав натовп надвоє й звільнив через нього для нас стежечку просто до авто (Ю. Смолич).