роздавати

РОЗДАВА́ТИ¹, аю́, ає́ш, недок., РОЗДА́ТИ, дам, даси́, док., перех. Віддавати щось частинами різним особам, розподіляти між усіма або багатьма.

А поет усе то грає, Та щось пише на папері Й роздає писання людям (Л. Укр., І, 1951, 385);

Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Тют., Вир, 1964, 491);

Угорці вишикувались у чергу, і Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити.., роздати однаково, щоб вистачило всім (Гончар, III, 1959, 270);

Кайдашиха витягла з пазухи хусточку, розв’язала вузол і роздала [дітям] по шагу (Н.-Лев., II, 1956, 319);

Надворі я роздав хлоп’ятам усіх горобенят, які в мене були у пазусі (Сміл., Сашко, 1954, 6).

◊ Роздава́ти (розда́ти) благослове́ння кому — благословляти усіх або багатьох.

Недбало роздаючи благословення, гість застукотів по камінній доріжці до матушки ігумені (Стельмах, І, 1962, 638);

Роздава́ти (розда́ти) гарбузи́ — відмовляти усім або багатьом, хто сватається.

Може, з десяток женихів залітало на обійстя Вариводи, щоб одержати Ярину та пару добрячих волів з млином на підпряжку, так скажена дівка всім женихам роздала гарбузи (Речм., Весн. грози, 1961, 85);

Роздава́ти (розда́ти) поти́личники (стусани́, уда́ри і т. ін.) кому — бити усіх або багатьох;

Роздава́ти (розда́ти) робо́ту кому — доручати усім або багатьом виконати щось.

Бережно зняв з верстака я основу, Людям роботу розніс і роздав (Щог., Поезії, 1958, 104).

РОЗДАВА́ТИ², аю́, ає́ш, недок., РОЗДА́ТИ, дам, даси́, док., перех.

1. Робити що-небудь ширшим; розширювати.

2. Змушувати кого-небудь розступитися, щось розсунутися в різні боки, стати просторішим.

Аж коли уранці зашуміли хвилі І громи заграли в сурми голосні, Вирвалося сонце, осліпило очі, Роздало навколо обрії ясні (Олесь, Вибр., 1958, 284);

Вагою власного тіла Петько роздав натовп надвоє й звільнив через нього для нас стежечку просто до авто (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 331).