1. Словник української мови у 20 томах

роздовбаний

РОЗДО́ВБАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до роздовба́ти.

Дійшовши до центру міста, вона зробила прямий кут і повз будинок купця Боброва .. та повз Спаську церкву (колись Спаську церкву, а потім будинок пошти й телеграфу), пройшовши поміж ними по глибоко роздовбаному брукові, вийшла на Старокиївську вулицю. На ту саму вулицю (І. Багряний).

2. у знач. прикм. Розритий, розкопаний; весь у ямах, вирвах.

Черниш вів роту все вище й вище по переритому воронками схилу між густим плетивом роздовбаних траншей (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздовбаний — роздо́вбаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. роздовбаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роздовбати. 2》 у знач. прикм.Розритий, розкопаний; весь у ямах, вирвах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роздовбаний — РОЗДО́ВБАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздовба́ти. 2. у знач. прикм. Розритий, розкопаний; весь у ямах, вирвах. Черниш вів роту все вище й вище по переритому воронками схилу між густим плетивом роздовбаних траншей (Гончар, III, 1959, 418). Словник української мови в 11 томах