1. Словник української мови у 20 томах

роздобуток

РОЗДОБУ́ТОК, тку, ч., розм.

1. Дія за знач. роздобу́ти.

– Нехай ідуть [діти] так само на роздобутки, як я!.. Я про них дбати не буду! (І. Франко);

Витягши лобасту голову вперед, потрюхикає [вовк] на роздобутки (Григорій Тютюнник).

2. Те саме, що здо́бич 1–2.

Замість вдячності, за твої ж роздобутки рідний твій батя готовий в зашийок гнати свою дитину з двору... (О. Гончар);

Кудли не було біля щенят: видимо, побігла десь на роздобутки (С. Черкасенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздобуток — роздобу́ток іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. роздобуток — -тку, ч., розм. 1》 Дія за знач. роздобути. 2》 Те саме, що здобич 1-2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роздобуток — ЗДО́БИЧ (те, що добуте, захоплене на полюванні, у бою, з надр землі і т. ін.), ДОБИ́ЧА розм., ПОЖИ́ВА рідше, РОЗДОБУ́ТОК розм., ДОБИ́ТОК заст., ДО́БИЧ рідко, РОЗДОБИ́ЧА рідко. З полювання з великою здобиччю повернувся батько (М. Словник синонімів української мови
  4. роздобуток — РОЗДОБУ́ТОК, тку, ч., розм. 1. Дія за знач. роздобу́ти. — Нехай ідуть [діти] так само на роздобутки, як я!.. Я про них дбати не буду! (Фр., VII, 1951, 34); Витягши лобасту голову вперед, потрюхикає [вовк] на роздобутки (Тют., Вир, 1964, 506). Словник української мови в 11 томах
  5. роздобуток — Роздобуток, -тку м. 1) Раздобываніе, добываніе, добыча, промыселъ. К. ПС. 141. А ну лишень на роздобутки. О. 1862. II. 54. Опріч хліборобства, инших роздобутків не трапляється. О. 1861. XI. 112. Словник української мови Грінченка