1. Великий тлумачний словник сучасної мови

роздобуток

роздобу́ток

-тку, ч., розм.

1》 Дія за знач. роздобути.

2》 Те саме, що здобич 1-2).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздобуток — роздобу́ток іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. роздобуток — РОЗДОБУ́ТОК, тку, ч., розм. 1. Дія за знач. роздобу́ти. – Нехай ідуть [діти] так само на роздобутки, як я!.. Я про них дбати не буду! (І. Франко); Витягши лобасту голову вперед, потрюхикає [вовк] на роздобутки (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  3. роздобуток — ЗДО́БИЧ (те, що добуте, захоплене на полюванні, у бою, з надр землі і т. ін.), ДОБИ́ЧА розм., ПОЖИ́ВА рідше, РОЗДОБУ́ТОК розм., ДОБИ́ТОК заст., ДО́БИЧ рідко, РОЗДОБИ́ЧА рідко. З полювання з великою здобиччю повернувся батько (М. Словник синонімів української мови
  4. роздобуток — РОЗДОБУ́ТОК, тку, ч., розм. 1. Дія за знач. роздобу́ти. — Нехай ідуть [діти] так само на роздобутки, як я!.. Я про них дбати не буду! (Фр., VII, 1951, 34); Витягши лобасту голову вперед, потрюхикає [вовк] на роздобутки (Тют., Вир, 1964, 506). Словник української мови в 11 томах
  5. роздобуток — Роздобуток, -тку м. 1) Раздобываніе, добываніе, добыча, промыселъ. К. ПС. 141. А ну лишень на роздобутки. О. 1862. II. 54. Опріч хліборобства, инших роздобутків не трапляється. О. 1861. XI. 112. Словник української мови Грінченка