1. Словник української мови у 20 томах

роззброювати

РОЗЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що.

1. Відбирати в кого-небудь зброю; позбавляти кого-, що-небудь засобів озброєння.

Під час, коли їх селяни роззброювали, розложено вогонь (І. Франко);

– Курінь трудящого люду треба зараз же роззброїти (Я. Качура);

З повним спокоєм роззброїв [Семенюк] юнака і надів його шапку на свою голову (Я. Галан).

2. перен. Змінювати погляди на що-небудь.

Космічні відстані роззброюють нашу уяву: Земля зі швидкістю 30 км/с обертається навколо Сонця, яке зі швидкістю 200 км/с рухається навколо центра Галактики (з наук.-попул. літ.);

// також без дод. Позбавляти можливості здійснити який-небудь намір, висловити або відстояти якусь думку і т. ін.

Дуже не хотілося [Дмитру] так думати. Роззброювала ота щира посмішка, оті чисті очі (В. Козаченко);

Тон його [Безпалька] мови – лагідний зовні, а всередині нетерплячий, рвучкий – дівчину зовсім роззброював (В. Підмогильний);

П'єнтак не наважився заперечити, його роззброїла та непохитна впевненість, яка прозвучала в голосі бригадира (С. Журахович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роззброювати — роззбро́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. роззброювати — Відбирати зброю, (ласкою) зв'язувати руки й ноги; п-к -ЮЮЧИЙ, що роззброює, здатний роззброїти, зайнятий роззброєнням, (усміх) здатний прихилити <�розтопити> серце. Словник синонімів Караванського
  3. роззброювати — -юю, -юєш, недок., роззброїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Відбирати в кого-небудь зброю; позбавляти кого-, що-небудь засобів озброєння. 2》 перен. Послаблювати волю людини. || Позбавляти можливості здійснити який-небудь намір, висловити чи обстояти якусь думку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. роззброювати — РОЗЗБРО́ЮВАТИ (відбирати зброю в кого-небудь; позбавляти когось засобів озброєння), ОБЕЗЗБРО́ЮВАТИ, ДЕМІЛІТАРИЗУВА́ТИ (якусь державу). — Док.: роззбро́їти, обеззбро́їти, демілітаризува́ти. На узліссі німецьку варту оточили і роззброїли партизани (О. Словник синонімів української мови
  5. роззброювати — РОЗЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. Відбирати в кого-небудь зброю; позбавляти кого-, що-небудь засобів озброєння. Під час, коли їх селяни роззброювали, розложено вогонь (Фр. Словник української мови в 11 томах