1. Словник української мови у 20 томах

роззуватися

РОЗЗУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЗУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

Скидати взуття з своїх ніг.

Де ти, хмелю, зимував, що не розвивався, Де ти, сину, ночував, що не роззувався? (з народної пісні);

Ліг він на піл, не роззуваючись, тільки свиту скинув (Б. Грінченко);

Від прудкої ходи Остапові зробилося душно. Він сів на межі й роззувся (М. Коцюбинський);

Роззулись греки. Вже і роздяглися. Ідуть, ногами мацаючи дно. Античні греки (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роззуватися — роззува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. роззуватися — [роз:уватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  3. роззуватися — -аюся, -аєшся, недок., роззутися, -уюся, -уєшся, док. 1》 Скидати взуття зі своїх ніг. 2》 док., розм. Повністю використати ресурс шин автомобіля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. роззуватися — РОЗЗУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЗУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Скидати взуття з своїх ніг. Ліг він на піл, не роззуваючись, тільки свиту скинув (Гр., І, 1963, 257); Від прудкої ходи Остапові зробилося душно. Він сів на межі й роззувся (Коцюб., І, 1955, 340). Словник української мови в 11 томах