роззувати
РОЗЗУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЗУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
Скидати взуття з чиїх-небудь ніг.
Роздягає [Мотря] його, роззуває... (Панас Мирний);
Мила милого роззує та ще й поцілує (приказка);
Малуша приготувала ложе для королівни, роззула її (С. Скляренко);
// безос.
Він катапультується, тобто вистрілює себе з літака разом із сидінням... Але довелось це робити при такій великій швидкості, що й шлемофон зірвало, роздягло й роззуло – саме шмаття лишилось (О. Гончар).
(1) Роззува́ти чо́боти (череви́ки і т. ін.) – скидати чоботи (черевики і т. ін.) з своїх ніг.
Ярошенко трохи вщух і, сердито сопучи, почав роззувати розхлябані, заболочені чоботи (В. Речмедін);
Мабуть, я черевики роззую. Ціліші будуть (О. Копиленко).
◇ (2) Роззу́ти о́чі – подивившись уважніше, побачити, помітити що-небудь.
Роззуй очі (Номис).
Значення в інших словниках
- роззувати — роззува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- роззувати — -аю, -аєш, недок., роззути, -ую, -уєш, док., перех. Скидати взуття з чиїх-небудь ніг. || безос. Роззути очі — придивившись уважніше, побачити, помітити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- роззувати — Визувати, визути, повизувати. (див. противн. обувати) Словник чужослів Павло Штепа
- роззувати — Роззува́ти, -ва́ю, -ва́єш; роззува́й, -ва́йте; роззу́ти, -зу́ю, -зу́єш; роззу́й, -зу́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- роззувати — РОЗЗУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЗУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Скидати взуття з чиїх-небудь ніг. Роздягає [Мотря] його, роззуває… (Мирний, І, 1949, 156); Малу-ша приготувала ложе для королівни, роззула її (Скл., Святослав, 1959, 229); // безос. Словник української мови в 11 томах
- роззувати — Роззува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. роззу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Разувать, разуть, снимать, снять обувь. Ой у мене в огороді зозуля кувала, — бодай малий не діждав, щоб я тебе роззувала. Найми собі хлопця та маленького, щоб він тебе роззував молоденького. н. Словник української мови Грінченка