роззява
РОЗЗЯ́ВА, и, ч. і ж., розм.
1. Неуважна людина.
Така вже доля ласкава у всіх тих тернових очей, що й роззява побачить їх, де б вони не були (С. Васильченко);
Сьогодні чергує молодий роззява.., завжди занурений у свої незграбні слов'янські вірші (З. Тулуб).
2. Забудькувата людина.
– Я добра роззява: забув переказати, що тобі кланялась жінка (Б. Грінченко).
3. Людина, яка, гайнуючи час, задивляється на кого-, що-небудь.
Зачепить [Синявін] конем базарного роззяву – той смачно вилається (Іван Ле);
Довкола .. стояв натовп: вуличні роззяви (Ю. Смолич).
4. Вайлувата, неповоротка людина.
І попустила ж гемонська сила, щоб його Палазя та закохалася в роззяву! Себто, не в роззяву, звичайно, а в парубка (Ю. Яновський).
5. Недбала у справах людина.
Де що роблю, там і покину. Про завтрашній день не дбаю. Така вже вдалась .. роззява (Ганна Барвінок).
Значення в інших словниках
- роззява — (неуважна людина) зівака, фам. Ґава, зневажл. солопій, розтелепа. Словник синонімів Полюги
- роззява — роззя́ва іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- роззява — Ґава, розтелепа, розвеза, солопій, витріщака, дармовис, шлапак, нестелепа, продавець витрішок, р. розвора; роззявина, роззявляка; п! ВАЙЛО. Словник синонімів Караванського
- роззява — див. неуважний Словник синонімів Вусика
- роззява — [роз':ава] -вие, д. і м. -в'і, ч. і ж. Орфоепічний словник української мови
- роззява — -и, ч. і ж., розм. 1》 Неуважна людина. 2》 Забудькувата людина. 3》 Людина, яка, гайнуючи час, задивляється на кого-, що-небудь. 4》 Вайлувата, неповоротка людина. 5》 Недбала у справах людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- роззява — Ґава гавега, гавря, сологій, розтелепа, розтяпака, розгамуза, шалава, бевзь, див. неповороткий, безтолковий, ротозій Словник чужослів Павло Штепа
- роззява — ЗАБУ́ДЬКО розм. (людина, яка легко й швидко забуває), ЗАБУВА́КА розм., РОЗЗЯ́ВА розм., РОЗГУ́БА фам. — Бач який! От би ще заніс мого листа з собою, — сказано, забудько з тебе, Павлусю!... Словник синонімів української мови
- роззява — Роззя́ва, -ви; -зя́ви, -зя́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- роззява — РОЗЗЯ́ВА, и, ч. і ж., розм. 1. Неуважна людина. Така вже доля ласкава у всіх тих тернових очей, що й роззява побачить їх, де б вони не були (Вас., І, 1959, 184); Сьогодні чергує молодий роззява.. Словник української мови в 11 томах
- роззява — Роззява, -ви об. Разиня, ротозѣй. Ном. № 6594. Словник української мови Грінченка