роззявити
РОЗЗЯ́ВИТИ див. роззявля́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- роззявити — роззя́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- роззявити — див. роззявляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- роззявити — роззя́вити : ◊ роззя́вити ґе́мбу → ґємба Лексикон львівський: поважно і на жарт
- роззявити — аж ро́та роззя́вити. Виявити сильне здивування, захоплення або великий інтерес до чогось. Взяли слуги Іванка й одягли в царську одіж. Коли його повели на полуденок, то і сам цар аж рота роззявив — ледве його впізнав (Три золоті сл.. Фразеологічний словник української мови
- роззявити — РОЗЗЯВЛЯ́ТИ (РОЗЗЯ́ВЛЮВАТИ) (відкривати рот), РОЗЗЯ́ПЛЮВАТИ розм., РОЗТУЛЯ́ТИ (РОЗТУ́ЛЮВАТИ) розм. — Док.: роззя́вити, роззя́пити, розтули́ти. Входить і каже Той лікар-сусід: — Ну, роззявляй свого рота! (С. Олійник); І що то вже за мати була!... Словник синонімів української мови
- роззявити — Роззя́вити, -зя́влю, -зя́виш, -зя́влять; роззя́в, роззя́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- роззявити — РОЗЗЯ́ВИТИ див. роззявля́ти. Словник української мови в 11 томах
- роззявити — Роззявити, -ся см. роззявляти, -ся. Словник української мови Грінченка