розкаряччя

РОЗКАРЯ́ЧЧЯ, я, с., розм., рідко.

Те саме, що розкаря́ка 2.

“Кубло робимо на вільшині. Ліземо на дерево, де є багато гілля, і там мостимо. Ломимо гіллячки з листям й кладемо на розкаряччя ..” (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me