розкаряччя
РОЗКАРЯ́ЧЧЯ, я, с., розм., рідко.
Те саме, що розкаря́ка 2.
“Кубло робимо на вільшині. Ліземо на дерево, де є багато гілля, і там мостимо. Ломимо гіллячки з листям й кладемо на розкаряччя ..” (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me