розкарячуватися

РОЗКАРЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

Розкарячувати свої ноги; сидіти або стояти, розкарячивши ноги.

Він .. різко обернувся, щоб утікати в другий бік, а там, розставивши руки, наче збирався ловити півня, розкарячувався веселий Ситник, спливаючи потом торжества і вдоволення (П. Загребельний);

Містер вхопив фотоапарат, розкарячився і почав знімати (Є. Кравченко);

* Образно. Нарешті дорогу нам перетяв невисокий перевал, на якому розкарячилось кілька кривобоких яличок (І. Муратов);

// Незграбно вигинаючись, розчепірювати пальці (про руку).

Враз блиснула .. висока лампа на вартівні й на стелі задрижав гострий відбиток ґрат решітчастих, немов чорна рука розкарячилась (П. Козланюк).