1. Словник української мови в 11 томах

розкарячуватися

РОЗКАРЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Розкарячувати свої ноги; сидіти або стояти, розкарячивши ноги.

Він одсахнувся від Тюхи і різко обернувся, щоб утікати в другий бік, а там, розставивши руки, наче збирався ловити півня, розкарячувався веселий Ситник, спливаючи потом торжества і вдоволення (Загреб., Диво, 1968, 72);

Містер вхопив фотоапарат, розкарячився і почав знімати (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 133);

*Образно. Нарешті дорогу нам перетяв невисокий перевал, на якому розкарячилось кілька кривобоких яличок (Мур., Бук. повість, 1959, 281);

// Незграбно вигинаючись, розчепірювати пальці (про руку).

Враз блиснула.. висока лампа на вартівні й на стелі задрижав гострий відбиток грат решітчастих, немов чорна рука розкарячилась (Козл., Пов. і опов., 1949, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкарячуватися — розкаря́чуватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розкарячуватися — -уюся, -уєшся, недок., розкарячитися, -чуся, -чишся, док., розм. Розкарячувати свої ноги; сидіти або стояти, розкарячивши ноги. || Незграбно вигинаючись, розчепірювати пальці (про руку). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкарячуватися — РОЗКАРЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Розкарячувати свої ноги; сидіти або стояти, розкарячивши ноги. Він .. Словник української мови у 20 томах