розкарячуватися

РОЗКАРЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Розкарячувати свої ноги; сидіти або стояти, розкарячивши ноги.

Він одсахнувся від Тюхи і різко обернувся, щоб утікати в другий бік, а там, розставивши руки, наче збирався ловити півня, розкарячувався веселий Ситник, спливаючи потом торжества і вдоволення (Загреб., Диво, 1968, 72);

Містер вхопив фотоапарат, розкарячився і почав знімати (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 133);

*Образно. Нарешті дорогу нам перетяв невисокий перевал, на якому розкарячилось кілька кривобоких яличок (Мур., Бук. повість, 1959, 281);

// Незграбно вигинаючись, розчепірювати пальці (про руку).

Враз блиснула.. висока лампа на вартівні й на стелі задрижав гострий відбиток грат решітчастих, немов чорна рука розкарячилась (Козл., Пов. і опов., 1949, 228).