1. Словник української мови в 11 томах

розкарячувати

РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Незграбно вигинаючи, розставляти в обидва боки (звичайно ноги).

Засюсюкав Антоша, розкарячивши ноги в офіцерських штанях (Коцюб., II, 1955, 399);

Чоловік широко розкарячив ноги і зробив рукою жест, мовби запрошував людей ближче згромадитися біля нього (Вільде, Сестри.., 1958, 247).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкарячувати — розкаря́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розкарячувати — -ую, -уєш, недок., розкарячити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Незграбно вигинаючи, розставляти в різні боки (зазвичай ноги). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкарячувати — Розчепірювати, розчепірити, порозчепірювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. розкарячувати — РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм. Незграбно вигинаючи, розставляти в обидва боки (звичайно ноги). Засюсюкав Антоша, розкарячивши ноги в офіцерських штанях (М. Словник української мови у 20 томах
  5. розкарячувати — РОЗСТАВЛЯ́ТИ (руки, ноги, крила, пальці тощо), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСОВУВАТИ (РОЗСУВА́ТИ), РОЗПИНА́ТИ, РОЗЧЕПІ́РЮВАТИ розм., РОЗТЕПІ́РЧУВАТИ діал.; РОЗВО́ДИТИ (руки, пальці); РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови