1. Словник української мови в 11 томах

розкарячкуватий

РОЗКАРЯ́ЧКУВАТИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що розкаря́куватий.

Ясень сів у крісельце, низеньке, розкарячкувате, легке й нестійке (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 15);

Розкарячкуваті дубки цупко хапають своїми лапами за одяг, ніби хочуть спинити (Збан., Малин. дзвін, 1958, 402).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкарячкуватий — розкаря́чкуватий прикметник розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. розкарячкуватий — див. кривий Словник синонімів Вусика
  3. розкарячкуватий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що розкарякуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розкарячкуватий — РОЗКАРЯ́ЧКУВАТИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що розкаря́куватий. Ясень сів у крісельце, низеньке, розкарячкувате, легке й нестійке (Ю. Бедзик); Розкарячкуваті дубки цупко хапають своїми лапами за одяг, ніби хочуть спинити (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах