розкарячувати

РОЗСТАВЛЯ́ТИ (руки, ноги, крила, пальці тощо), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСОВУВАТИ (РОЗСУВА́ТИ), РОЗПИНА́ТИ, РОЗЧЕПІ́РЮВАТИ розм., РОЗТЕПІ́РЧУВАТИ діал.; РОЗВО́ДИТИ (руки, пальці); РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ розм. (перев. ноги — незграбно вигинаючи); РОЗПЛА́СТУВАТИ, РОЗПЛА́ТУВАТИ розм. (руки, крила). — Док.: розста́вити, розки́дати, розки́нути, розсу́нути, розіпну́ти, розп'ясти́ (розіп'я́сти́), розчепі́рити, розтепі́рчити, розвести́, розкаря́чити, розпласта́ти, розплата́ти. Він широко розставляє важкі роздуті ноги (М. Стельмах); А на ліжку... ох, аж душно!.. Білі рученята Розкидала, розкрилася... (Т. Шевченко); Він стає важним, гугнявить, розсовує ноги і руки, займає більше місця на лаві (М. Коцюбинський); — Братця, — розпинав він свої непомірно великі руки й кумедно розмахував ними в себе над головою. — Наша земля буде! (А. Головко); Піаніст розчепірював пальці і щосили тарабанив ними по жовтих клавішах (В. Дрозд); Розтепірчила пальці та й показує (Словник Б. Грінченка); Любка брала його руки, що обнімали цупко її дівочий стан, розводила їх (І. Ле); Чоловік широко розкарячив ноги і зробив рукою жест, мовби запрошував людей ближче згромадитися біля нього (Ірина Вільде); — Гайда до компанії! — розпластав короткопалі руки Масло і потягнув хлопців у їдальню (А. Хижняк); Ворон лежав грудьми вниз, розплатавши крила (Григорій Тютюнник).