розкаяння
РОЗКА́ЯННЯ, я, с.
Почуття жалю з приводу якого-небудь свого помилкового, необачного вчинку.
В її очах не було ні сорому, ні розкаяння, а тільки затамована злість, що мала вилитися на його безвинну голову (М. Ю. Тарновський);
Як жаль того, кому вже принесла Ряд зморщок молодість для хмурого чола І, відібравши кращі всі бажання, Саме засмучене розкаяння дала (М. Рильський (ред.), пер. з тв. М. Лермонтова);
Душа, розкаянням бита, для Нього дорожча (І. Драч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкаяння — розка́яння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розкаяння — -я, с. Почуття жалю з приводу якого-небудь свого помилкового, необачного вчинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкаяння — КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л. Словник синонімів української мови
- розкаяння — РОЗКА́ЯННЯ, я, с. Почуття жалю з приводу якого-небудь свого помилкового, необачного вчинку. В її очах не було ні сорому, ні розкаяння, а тільки затамована злість, що мала вилитися на його безвинну голову (М. Ю. Тарн., День.. Словник української мови в 11 томах