1. Орфографічний словник української мови

розкаяння

розка́яння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкаяння — -я, с. Почуття жалю з приводу якого-небудь свого помилкового, необачного вчинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розкаяння — РОЗКА́ЯННЯ, я, с. Почуття жалю з приводу якого-небудь свого помилкового, необачного вчинку. В її очах не було ні сорому, ні розкаяння, а тільки затамована злість, що мала вилитися на його безвинну голову (М. Словник української мови у 20 томах
  3. розкаяння — КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л. Словник синонімів української мови
  4. розкаяння — РОЗКА́ЯННЯ, я, с. Почуття жалю з приводу якого-небудь свого помилкового, необачного вчинку. В її очах не було ні сорому, ні розкаяння, а тільки затамована злість, що мала вилитися на його безвинну голову (М. Ю. Тарн., День.. Словник української мови в 11 томах