1. Словник української мови у 20 томах

розквітчаний

РОЗКВІ́ТЧАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розквітча́ти.

Виходила [Лександра] в ярмаркові дні або на свята на рогатинський ринок, надягнувши білий, розквітчаний гаптуванням сардак, взувши червоні сап'янці (П. Загребельний).

2. у знач. прикм. Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням.

Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розквітчаний — розкві́тчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розквітчаний — див. прикрашений Словник синонімів Вусика
  3. розквітчаний — [роузкв’іч:анией і роускв’іч:анией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. розквітчаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розквітчати. 2》 у знач. прикм.Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розквітчаний — РОЗКВІ́ТЧАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розквітча́ти. 2. у знач. прикм. Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням. Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках (Вовчок, VI, 1956, 275). Словник української мови в 11 томах