розквітчаний
РОЗКВІ́ТЧАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розквітча́ти.
2. у знач. прикм. Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням.
Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках (Вовчок, VI, 1956, 275).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розквітчаний — розкві́тчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розквітчаний — див. прикрашений Словник синонімів Вусика
- розквітчаний — [роузкв’іч:анией і роускв’іч:анией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- розквітчаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розквітчати. 2》 у знач. прикм.Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розквітчаний — РОЗКВІ́ТЧАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розквітча́ти. Виходила [Лександра] в ярмаркові дні або на свята на рогатинський ринок, надягнувши білий, розквітчаний гаптуванням сардак, взувши червоні сап'янці (П. Загребельний). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах